— Тобі відомо, що ми з Ґідеоном разом займалися крав-маґою[17]? — запитала Шарлотта, наблизившись ще на крок.
Я автоматично позадкувала.
— Ні. А тобі відомо, що погляд у тебе зараз точнісінько, як у тієї дурнуватої білки з «Льодовикового періоду»?
— А може, нам пощастило, і ця її крав-маґа — просто невинна нісенітниця, — припустив Ксемеріус. — Як камасутра, їй-бо! Ха-ха! — захихотів він. — Я не хотів, даруй. Але в екстремальних ситуаціях я найкраще жартую.
— Крав-маґа — це ізраїльське бойове мистецтво, дуже ефективне, — сказала Шарлотта, — я могла б зараз одним ударом у сонячне сплетіння вивести тебе з ладу або пробити потилицю.
— А я могла б закричати «Рятуйте!».
Ми все ще розмовляли пошепки. Напевно, так спілкуються між собою дві змії — тільки й чутно, як вони сичать.
А якщо погукати сюди інших мешканців будинку, що трапиться? Шарлотта, напевно, посоромиться тоді пробивати мені потилицю, але всім їм закортить дізнатися, що ж загорнуто в мій халат.
Мені здалося, що Шарлотта прочитала мої думки і в’їдливо розсміялася. Майже пританцьовуючи, вона прошипіла:
— Нумо, закричи!
— Я б так і зробив, — підтакнув Ксемеріус.
З-за спини Шарлотти, як завжди, наче з-під землі, виринув містер Бернард, і виявилося, що це вже не потрібно.
— Я можу щось зробити для милих дам? — поцікавився він.
Шарлотта, наче нажахана кішка, здригнулась і рвучко обернулася. На мить мені здалося, що вона ось-ось накинеться на містера Бернарда і вгатить йому просто в сонячне сплетіння. Проте, хоч пальці на її ногах і тремтіли, цього, на щастя, не сталося.
— Інколи мені навіть вночі кортить їсти. Тому, якщо вже не спиться, я саме збирався приготувати щось і перекусити.
Коли він з’явився, я відчула, що врятована, і несподівано навіть для самої себе нервово захихотіла.
— А я уже принесла собі дещо з кухні, — кивнувши, я показала на вузол, що тримала, міцно притиснувши до грудей, — але організму цієї юної каратистки точно бракує цукру, їй вкрай потрібна маленька перекуска.
Шарлотта попленталася назад до своєї кімнати.
— Тепер я буду за тобою пильнувати, — мовила вона, тицьнувши вказівним пальцем мені в груди.
Вона наче збиралася декламувати щось патетичне, бо мала такий вигляд, ніби стояла не в темному коридорі, а на театральній сцені.
— За вами, містере Бернард, теж, — докинула вона.
— Ну що ж, ми це мали передбачити, — прошепотіла я, коли двері її кімнати зачинились і коридор поринув у темряву. — Вона володіє якимось там «Тадж-Махалом».
— Ну, непогано, — підтакнув мені Ксемеріус.
Я ще міцніше притиснула до себе згорток.
— Шарлотта щось запідозрила! Навіть якщо вона не знає точно, що саме їй вдалося виявити. Вона напевне патякає про нас Вартовим, розкаже, що ми…
— Я впевнений, що для такої дискусії знайдуться належні місце й час, — незвичним суворим голосом перебив мене містер Бернард. Потім, піднявши з підлоги ліхтарик Ніка, увімкнув його й ретельно освітив ним весь простір від нижньої щілини між Шарлоттиними дверима до стелі. Верхнє світло в кімнаті згасло.
Так, Шарлотта могла чути кожне наше слово. Я кивнула.
— Ви, звичайно, маєте рацію. На добраніч, містере Бернард.
— Солодких снів, міс Ґвендолін.
Наступного дня вранці мамі дійсно знадобився кран, аби підняти мене з ліжка. Проте вона виявилася хитрішою і скористалася бридким пластмасовим Санта-Клаусом, якого хтось подарував Кароліні минулого Різдва. Якщо натиснути на кнопку, Санта починав електронним голосом промовляти: «Хо-хо-хо, Меррі Крісмас!» Я напнула на себе ковдру, намагаючись уникнути цих жахливих звуків. Та після шістнадцятого «хо-хо-хо» я таки здалась і відкинула ковдру, одразу пошкодувавши про це, бо згадала, де мені сьогодні належить побувати. На балу.
Мені доведеться мати справу з графом без корисної інформації, якщо тільки не станеться диво і я не знайду можливості потрапити до дідуся в 1993 рік іще до балу.
Я задумалася. Мені потрібно було ще раз цієї ночі потрапити в минуле. Але тоді Шарлотта точно б про все дізналася, тож я, здається, вчинила мудро.
Злізши з ліжка, я потупцяла у ванну. Я поспала всього три години. Після нічної зустрічі з Шарлоттою я про всяк випадок прислухалася до поради Ксемеріуса: сховала хронограф за стінкою шафи. Мені довелося видавити її та розпороти черево крокодилу, щоб заховати там хронограф.
Почувалася я після всіх цих подій мов викручена ганчірка, тож миттю заснула глибоким сном, який мав перевагу — мені не снилися жахіття. Власне кажучи, мені взагалі нічого не снилося. Я не могла бачити видіння, на відміну від тітки Медді.
17
Розроблена в Ізраїлі військова система рукопашного бою, що акцентується на швидкій нейтралізації загрози в умовах реального життя.