Якщо герой страждає, і при цьому ніяких історій у нього не виходить, тоді в розповіді інша ціль. Вона описує обставини. Припустімо, це суспільство молодих успішних людей, які насправді живуть у сильному внутрішньому дискомфорті, не усвідомлюючи, що буде завтра. Герой почувається загубленим, він не долає обставин, а стає їхнім заручником. Весь конфлікт такої історії в тому, що персонаж не дозволяє собі пережити травми. У нього може не бути досвіду переживання, може не бути інформації чи підтримки. Уся трагедія такої історії зводиться до слів: «Я відчуваю, що зі мною щось не так, але в мене не виходить це виправити».
Є прекрасний текст «Будденброки» нобелівського лауреата Томаса Манна. Герої книжки — велика родина, що ламається протягом цілої епохи, втрачаючи вплив і владу. Автор на цьому прикладі показує, як світ котиться в пекло, коли все, що колись було важливим, цінним, правильним, перестає бути таким. Це красиво, тут не треба робити жодних висновків, варто усвідомлювати просто, якого прикладу стосується ця історія. Ще згадав сцену з фільму «2012» про кінець світу, у якій чоловік у національному парку розуміє, що тікати немає сенсу. Тому він виходить на гору й насолоджується вибухом вулкану.
Сильний герой — сильний текст
Людина — головний інформаційний центр будь-якої історії. Сторітелеру часто потрібно спілкуватися з людьми, які володіють потрібними знаннями. Щоб дістати з них сильну історію, треба одночасно «увімкнути» всі інтелектуальні й емоційні навички. Підготуватися до розмови і сприймати досвід без упередження й оцінних суджень (більше про це ми говорили в розділі про активне слухання). Я неодноразово чув від авторів, які працюють з інтерв’ю, щось на зразок: «Та вона (він) не говорить зовсім» або «Він (вона) говорить так, що нічого не розбереш».
Незважаючи на те, що автор і герой за законодавством є співавторами історії, слабке інтерв’ю — проблема автора (завжди). І тільки з розумінням цього починаються сильні історії. Помилки можна припуститися, коли обираєш героя, коли готуєшся до розмови і безпосередньо коли спілкуєшся з героєм. Ідеться не лише про емоції та реакції, а й про картину, яку ми малюємо під час бесіди. З одного боку, може перешкоджати хвилювання: «Яке питання ставити далі?». З іншого, на заваді може стати поверхове розуміння інформації, яке виникає через неувімкненість у розмову, а також відсутність повної картини. Досвідчені журналісти кажуть, що під час інтерв’ю завжди відчувають, якщо історії чогось бракує. В інших авторів цього відчуття може не бути через брак досвіду.
У своїй книжці «Анатомія історії» (The Anatomy of Story){45} американський сценарист Джон Трубі виділяє сім пунктів, через які потрібно провести героя, щоб історія була цілісною і драматичною. Ними можна скористатися під час глибинного інтерв’ю з людиною, щоб сповна розкрити її характер.
Потреба: Чого людина потребує саме зараз?
Прагнення: Чого людина прагне глобально?
Ворог: Що перешкоджає їй задовольнити потреби й досягнути великої цілі?
План дій: Що людина готова зробити, щоб задовольнити потребу й почати рухатися до цілі?
Бійка: Що відбувається, коли людина зустрічається зі своїм ворогом? Чи спрацьовує план?
Прозріння: Що цінного зрозуміла людина під час бійки?
Нова ситуація: Як вона далі живе з цим знанням?
Варто пам’ятати, що сильна історія не тисне на нас розповіддю, як комусь складно. Це ніби дивитися, як хтось стоїть у спортзалі перед тренажером і розповідає, як важко буде підіймати вагу. Сильна історія — це пережитий досвід, у якому людина не просто підіймала вагу, а й придумала, як робити це краще, і готова поділитися досвідом. Сім етапів Джона Трубі допоможуть у процесі інтерв’ю зрозуміти, чи глибоко людина пережила свою історію. Ось як це може працювати.[29]
Скажімо, я відчуваю гостру потребу піти у спортзал. Це не просто примха — від цього має залежати щось дуже важливе, скажімо, здоров’я. З цього виходить моє прагнення — бути здоровим, щоб бути щасливим. Але мій ворог — лінь і ненормований режим дня. Я вмію знаходити для всього відмовки, мій мозок просто звик ходити знайомими шляхами, що тягнуться крізь імпульсивні вчинки, соцмережі, серіали, диван і так далі. Я розумію, що мені потрібен детальний план, за яким потрібно не лише придбати абонемент у зал і спортивний одяг, а й протидіяти маневрам мого мозку, який пручатиметься новій звичці займатися спортом.
29
Колись на лекції Ангеліни Карякіної, головної редакторки «Громадського телебачення», почув цінні слова: «Люди — наша головна тема». Ця фраза відгукується, адже місто — це люди, їжа — це люди, книжки — це люди, музика — це люди, війна — це люди, стосунки — це люди. Без людей це все не має сенсу. У моєму світі сильний герой для історії — це той, що пройшов крізь випробування гідно та перетворив власні переживання на досвід, який може служити іншим.