Він став з’їдати лише половину своєї порції хліба, а м’яса не торкався. Удень пив лише джерельну воду, пиво розводив та відмовлявся від вина. Він вичитав здорового молодого ченця за те, що той попросив добавки каші, й довів до сліз юнака, який жартома випив чуже вино.
«Ці ченці навряд чи можуть слугувати прикладом ненажерливості», — думав пріор Філіп, коли вони в обідній час йшли з пагорба до монастиря. Юнаки були стрункі та м’язисті, а старші — засмаглі й жилаві. Ніхто з них не мав блідої м’якої повноти, характерної для тих, хто багато їсть і нічого не робить. Філіп був певен, що всі монахи мають бути худими. Грубі монахи підохочували бідноту до заздрощів і ненависті до слуг Божих.
Пітер, як то було йому притаманно, замаскував свої звинувачення під сповідь.
— Я винний у гріху ненажерливості, — мовив він того ранку, коли вони перепочивали, сидячи на деревах, які щойно зрубали, їли житній хліб і пили пиво. — Я порушив статут Святого Бенедикта, що наказує монахам не їсти м’яса й не пити вина. — Він, високо здійнявши голову та яскріючи темними очима, подивився на інших і нарешті зупинив погляд на Філіпі. — І кожен з нас так само згрішив, — закінчив він.
«Дуже сумно, що Пітер так поводиться, — думав Філіп. — Чоловік він відданий Господові, цілеспрямований, має тверезий розум. Але в нього непереборна потреба почуватися особливим, щоб усі звертали на нього увагу, і це змушує його провокувати сварки». Пітер був дуже докучливою людиною, але Філіп любив його так само, як і всіх інших, адже за гонористістю й зневагою крилася стривожена душа, яка не вірила в те, що може бути комусь небайдужа.
Філіп сказав:
— Ось слушна нагода пригадати, що святий Бенедикт казав про це. Пітере, пам’ятаєш точні слова?
— «І сказав він: „Усі, крім хворих, мають утримуватися від м’яса“, а далі — „Вино — то не напій для монахів“», — відповів Пітер.
Пріор кивнув. Як Філіп і підозрював, Пітер не знав статут так добре, як він.
— Майже правильно, Пітере, — сказав він. — Святий згадував не м’ясо, а «плоть чотириногих тварин», але й тоді робив винятки — не лише для хворих, а й для слабких. Що означає «слабкий»? У нашій невеличкій громаді вважається, що люди, виснажені важкою працею, можуть потребувати яловичини для підтримки їхніх сил.
Пітер слухав його й похмуро мовчав, несхвально насупивши густі чорні брови, що сходилися в суцільну смугу над великим кривим носом. На його обличчі застигла маска прихованої непокори.
Філіп продовжував:
— Щодо вина святий каже: «Написано, що вино — то не напій ченців». Ужите ним слово «написано» означає, що він не до кінця схвалює проскрипцію. Крім того, він каже, що кожен має вдовольнитися пінтою[36] вина на день. І попереджає нас не пити зайвого. Погодься, цілком зрозуміло, що він не очікує від ченців цілковитої абстиненції.
— Але він каже, що в усьому слід дотримуватися помірності, — зауважив Пітер.
— Ти вважаєш нашу помірність недостатньою? — спитав його Філіп.
— Вважаю, — твердо відповів той.
— «Хай ті, кого Господь нагородив даром стриманості, одержать належну нагороду», — процитував Філіп. — Якщо тобі здається, що хліб наш занадто щедрий, можеш їсти менше. Але пам’ятай, що каже святий. Він згадує Перше послання до Коринтян, слова апостола Павла: «Кожен має від Бога свій дар, один так, інший так»[37]. Далі святий каже нам: «Тому не можна виміряти харч, належний іншій людині, не обділивши її». Пітере, будь ласка, згадуй це, коли будеш постувати й думати про гріх ненажерливості.
Вони повернулися до роботи, Пітер — з мученицьким виглядом. Філіп зрозумів, що його складно буде втихомирити. Із трьох чернецьких обітниць — бідності, цноти й покори — Пітерові найскладніше було дотримуватися останньої.
Було три способи приборкати неслухняного монаха: самотинне ув’язнення на хлібі з водою, тілесне покарання й, нарешті, довічне відлучення й вигнання з монастиря. Зазвичай Філіп застосовував ці покарання без вагань, особливо тоді, коли монах ставив під сумнів його авторитет. Завдяки цьому його вважали суворим педантом. Але насправді він ненавидів карати — це вносило розлад і смуток у чернецьке братство.