Моцарт
* * *
Почуття, іронія, пристрасть, навіть одноманітність, коли вона є характерною, — все доступне музиці, за винятком поганих віршів.
Гретрі
* * *
Вам цікаво знати, чи сприйнятливий такий-то індивідуум до музики? Придивіться, чи простий і справедливий його розум; чи вільні від вигадливості його промови, манери, одяг; чи любить він квіти, дітей; чи владарює у ньому ніжне почуття любові... така істота пристрасно любить гармонію й закладену в ній мелодію.
Гретрі
* * *
Музика завжди змістовна. У кожного справжнього музикального твору є ідея.
Бетховен
* * *
Музика — народна потреба.
Бетховен
* * *
Ви спитаєте мене, звідки я беру свої ідеї? Я вловлюю їх на лоні природи, у лісі, на прогулянках, у тиші ночі, рано-вранці, збуджений настроями, які у поета виражаються словами, а в мене перетворюються в звуки, звучать, бушують, доки не стануть переді мною у вигляді нот.
Бетховен
* * *
Я вважаю неможливим складати музику, яка не відчутна мною достатньо: це здається мені брехнею, бо ноти мають такий самий визначений зміст, як і слова, — напевне, ще більш визначений.
Мендельсон
* * *
... Але і любов — мелодія...
О. Пушкін
* * *
Є хвилини, коли цілком відчуваєш брак земної мови, хотів би висловитися якоюсь гармонією, музикою. Музика — неречовинна донька речовинних звуків, вона одна може перенести тремтіння однієї душі в другу, перелити солодку, несвідому нудьгу.
О. Герцен
* * *
Хоч би яку промову почув, хоч би хто говорив (головне, щоб не говорив), вже в мене в мозкові виробляється музикальний виклад такої промови.
Мусоргський
* * *
Поєднання слова з музикою доповнює одне одного: слову музика дає незвичайну силу враження, музиці слово — повну визначеність. Поєднання поезії з музикою може посилити силу враження тієї чи іншої, довести її до вищого ступеня, а це і є завданням мистецтва.
Ц. Кюї
* * *
Щось в кожному слові од музики... І форма своя, і свій лад.
П. Мовчан
10.9. Про красномовство жартома і серйозно[134]
У. БІН
Жоден оратор, хоч би якою була його енергія, не має шансів перемогти сонливість слухачів. Кожен знає, що сон під час довгого виступу є значно глибшим, ніж стан гіпнотичного заціпеніння, відомий під назвою «напівдрімота». Після такого сну ви прокидаєтесь посвіжілим. Ви добре відпочили. Ви твердо знаєте, що вечір не минув марно. Небагато хто з вас мають мужність спати відкрито і чесно під час офіційної промови. Після ретельного дослідження цього питання я можу винести на розгляд читача декілька оригінальних методів, які досі не друкувались.
Сядьте в крісло якомога глибше, голову схиліть дещо вперед (це звільняє язик, не утрудняє дихання). Гучне хропіння виводить із себе навіть найсмиреннішого оратора, тому головне — уникайте хропіння, всі дихальні шляхи повинні бути вільними. Важко дати чіткі інструкції щодо збереження у сні рівноваги. Але щоб голова не теліпалася з боку в бік, влаштуйте з двох рук і тулуба міцну опору у формі триноги — ще Архімед знав, що це дуже стійкий прилад. Тим часом зменшується ризик падіння на підлогу (адже вилазити з-під стола звичайно доводиться під час досить неприємного пожвавлення публіки). Так у вас і голова не впаде на груди і щелепа не відвалиться.
Заплющені очі слід ховати в долонях, при цьому пальці повинні стискати лоба у зморшки. Це справляє враження напруженої роботи думки і дещо спантеличує оратора. Можливі вигуки під час жахів, але на цей ризик доводиться йти. Прокидайтеся повільно, оглядьтеся і не починайте аплодувати відразу. Це може виявитися недоречним. Краще почекайте, доки вас збудять заключні оплески.
* * *
В. ВЕРЕСАЄВ