Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб.

21. Potius amicam quam dictam perdendi.

Краще втратити друга, ніж дотепне слово. До Квінгіліана аналогічну думку висловлював Горацій, говорячи про злих насмішників, що заробляли славу дотепних розповідачів будь-якою ціною.

22. Qualis vir, talis oratio.

Яка людина, така й мова.

Пор.: Яка головонька, така й розмовонька. Дурний піп — дурна в нього і молитва.

Здавна існувала думка про те, що людину краще можна розпізнати, коли її не тільки побачиш, а й почуєш, бо в мові відбивається розум, душа, характер. Сократ в одному з Платонових діалогів наказує юнакові Харміду: «Говори, щоб я тебе розпізнав». Римський поет Персій твердить, що душу людини можна пізнати за мовою, як кришталеву вазу — за дзвоном.

23. .Quid praecipies, esto brevis.

Чого б ти не навчав, будь лаконічним.

Пор.: Говорить рідко, та густо маже.

24. Qui nescit facere, nescit et loqui.

Хто не вміє діяти (робити), той не вміє й говорити.

Пор.: У кого діла світлі, у того й слова ясні.

25. Qui tacet consentire videtur.

Хто мовчить, той, мабуть, погоджується.

Пор.: Хто мовчить, той не перечить.

26. Res est magna tacere!

Велика справа — мовчання.

Пор.: Слово — срібло, мовчання — золото. Порожня бочка гудить, а повна мовчить.

27. Scribitur ad narrandun, non ad probandun.

Пишуть, щоб розповісти про щось, а не для того, щоб бути похваленим.

Так Квінті ліан визначає завдання історії і красномовства (тобто всі стильові прийоми і досконалість форми мають бути підпорядковані основній меті —змістовності й переконливості твору).

28. Silentii tutum praemium.

Нагорода за мовчання (завжди) гарантована.

Пор.: Мовчи, глуха, менше гріха. Хто уміє мовчати, той у збитку не буде.

Ця сентенція була надзвичайно популярною у давніх греків і римлян. Її приписують Сімоніду Кеоському, нею користувалися також Арістід, захищаючи Перікла. За свідченням Плутарха, імператор Октавіан Август завжди охоче звертався до неї. Валерій Максим вважає, що наведена сентенція належить Ксенокрагу, який завжди мовчав, коли всі висловлювалися. Коли його запитували, чому він мовчить, він нібито відповідав: «Коли я говорив, то потім завжди жалкував, а коли мовчав — ніколи».

29. Stultus stulta loquitur.

У дурня і мова дурна.

Пор.: Дурний дурне й говорить. Що не скаже, то все півтора людського.

30. Unum os, duas autem aures habemus, ut plus audiamus, minus dicamus.

Ми маємо один рот, але два вуха, щоб більше слухати і менше говорити.

Пор.: Менше говори, більше вчуєш.

Цими словами стоїк Зенон звернувся до надмірно балакучого юнака.

31. Verba movent, exempla tkahrne.

Слова спонукають, приклади захоплюють.

Пор.: Слово спонукає, приклад підіймає.

32. Usus — ius et norma loquendi.

Звичай — закон і норма мовлення.

Пор.: Закони мови. Норми мовлення.

Поділяючи думку давньогрецьких філософів і граматиків, Горацій цілком слушно зауважує, що закони і норми мовлення встановлюються протягом віків у процесі мовної практики, яка завжди спирається на звичай і традицію.

33. Verba volant, scripta manent.

Слова відлітають, написане залишається.

Пор.: Звук смертний, літера безсмертна. Що написано пером, того не виволочеш і волом. Як напише писака, то не злиже й собака.

Наведений вище афоризм зустрічається в багатьох новолатинських текстах, починаючи з XV ст. Думку про те, що написаного не можна змінити або не слід змінювати, знаходимо в численних латинських крилатих висловах.

34. Verbis pugnas, non re.

Ти воюєш словом, а не ділом.

Пор.: Язиком сяк і так, а ділом ніяк.

Про те, що воювати слід не словами, а зброєю, написав ще Гомер, розповідаючи про Енея, який, вступаючи у двобій з Ахшлом, промовив: «Ти бойової відваги словами в мені не вгамуєш».

35. Viva vox alit plenius.

Живе слово краще виховує.

Пор.: Вчи дитину не штурханцями, а хорошими слівцями. Можна розуміти фразеологізм «віва вокс» і як «живий голос», «усна мова» (тобто, «усна мова краще виховує»). Як твердив Пліній Молодший («Листи»), «завжди є можливість читати, однак не завжди — можливість слухати. До того ж живий голос набагато сильніше, як-то кажуть, зворушує.

12.2. Юридичні афоризми римського права [140]

А