1978 - Прийняття нової Конституції' УРСР, спрямованої на повну денаціоналізацію України. У ній повністю відсутні такі терміни як український народ, українська мова. Головною ціллю проповідувалося зближення всіх націй і народностей СРСР, виховання громадян у дусі радянського патріотизму.
1979 (травень) - У лісі в Брюховичах під Львовом КГБ було знайдено тіло закатованого популярного українського компози-тора-співака Володимира Івасюка. Його пісні співала не тільки Україна, а й Європа. Масовий похорон композитора став зручною нагодою для боротьби з «українськими буржуазним націоналізмом». У Львові й у Чернівцях, звідкіля родом був композитор, відбулася хвиля репресій та арештів.
1979 - Ташкентська конференція «Російська мова - мова дружби й співпраці народів СРСР», яка накреслила нові заходи щодо російщення неросійських народів СРСР. У підсумкових документах конференції, зокрема, «рекомендувалося» ширше впроваджувати російську мову в дошкільні заклади (у результаті - українські дитячі садки практично зникли), переводити на російську мову позакласну й позашкільну роботу, «сприяти48» тому щоб студенти писали російською реферати, доповіді, курсові та дипломні праці, а також звіти про виробничу й педагогічну практику.
1980 - Провокація КГБ і повторне (уже третє) засудження до тюрми редактора «Українського вісника», члена правозахисної Української Гельсінкської групи В'ячеслава Чорновола.
1983 - Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»), себто чергова постанова про русифікацію України.
1984 - Дальше посилення русифікації. Постанова ЦК КПСС та Ради Міністрів СРСР, у якій, зокрема, зазначалося: «У національних школах союзних республік виділяється додатково 2-3 години на тиждень у 2-11 класах на вивчення російської мови», що означало подальше витіснення мови корінних народів союзних республік.
1984 - Наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.
1986 - Заарештовано й ув'язнено Й. Терелю та В. Кобрина за релігійну діяльність та створення «ініціативної групи захисту прав віруючих та церкви». Тут йшлося не стільки про незалежну від Москви церкву, скільки про право молитися рідною мовою.
1989 - Постанова ЦК КПРС «Про єдину офіційну загальнодержавну мову в Радянському Союзі - російську». Те ж саме було в проекті Конституції' М. Горбачова.
1990 - Верховна Рада Радянського Союзу прийняла Закон про мови народів Радянського Союзу, яким за російською мовою закріплювався статус офіційної на всій території' СРСР. Цим законом Москва хотіла перекрити дію прийнятого Верховою Радою УРСР в листопаді 1989 року Закону про мови49 в УРСР, який за українською мовною закріплював статус державної.
1990 - Вихід книжки Олександра Солженіцина «Как нам обустроить Россию». У ній автор відкрито назвав «придуманою фальшю» твердження про давні корені українського народу й про самостійність української мови. З огляду на авторитет Солженіцина ці його «ідеї» використовували шовіністичні середовища в боротьбі за втягнення України до нового, Горбачовського союзного договору, який мав бути увінчаний прийняттям нової Конституції' (нині її називають горбачовською), з фіксацією в ній єдиної загальносоюзної мови - російської.
ЧАС
НЕЗАЛЕЖНОСТІ
УКРАЇНИ
русифікація продовжується!!!
у Росії президенрстував Борис Єльцин (1991-1999)
1991—2012 - З метою деморалізації' та духовного виродження населення, особливо молоді, ментально спрямоване в радянське минуле керівництво України дозволяє поширювати тисячі книг, демонструвати сотні кінострічок, які проповідують насильство, злочинність, ненависть, порнографію. Зелене світло дано масштабній експансії' низькоякісної продукції' з Росії' в той час, коли національне українське книговидання, кіно, музеї знаходяться в стані ганебного занепаду без грошей і без підтримки з боку держави. Без будь-якої перешкоди Росія завалює Україну шовіністичними виданнями, телепрограмами, антиукраїнською пропагандою.
1993—1995 - Посилення антиукраїнського терору в освіті, культурі, засобах інформації'. Убито кілька десятків активістів національних українських партій та організацій у різних містах України, зокрема голову секретаріату Руху Михайла Бойчишина, спалено в Моринцях хату-музей Тараса Шевченка. І ніхто зі злочинців не був не те, що засуджений, а навіть не був заарештований.
у Росії до 1999 року президентом залишався Борис Єльцин
1994 - Намагання при активному нашіптуванні Табачника та Малінковича надати російській мові статус офіційної в незалежній, вільній, суверенній, самостійній Україні.
1994 - Заява Президента України Л. Кучми в його інаугура-ційній промові про намір внести поправки до чинного законодавства щодо надання мові колишньої метрополії-окупанта статусу державної.
Ця заява спричинила призупинення відновлення українських шкіл, перехід частини українських класів та шкіл назад на російську мову та започаткувала руйнівні наслідки в інформаційному просторі.
1995 (початок року) - Міністерство національностей України розробило напівсекретний «Проект державної програми, розвитку російської культури в Україні до 2000 року», в якій одна з національних меншин отримувала більші права, ніж українці. Цим ще раз доводилося, що Україною продовжує керувати ментально неукраїнська адміністрація.
1995 (18 липня) - Звіряче побиття окупаційною владою українців у Києві (кілька душ загинуло, десятки покалічено) під час похоронної процесії' Його святості - Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира. Озброєні омонівці кидалися на беззбройних людей з криками «бєй хохлов», топтали й шматували державні прапори. До відповідальності ніхто не був притягнутий, хоч у спогадах про цю подію часто висловлюється припущення, що все це сталося за наказом Табачника.
1996 - Посилення антиукраїнського терору. Подальша криміна-лізація правоохоронних органів. У Харкові таємно збирають підписи під «референдумом» про новий Радянський Союз та про те, щоб Україну туди залигати. Ця «діяльність» ведеться комуністич-ними-маразматиками... Хто відмовляється ставити підпис, погрожують і лають, заявляючи: «всё равно Россия завоюет Украину, и ми перебъём хохлов по одному».
48
У документах конференції «рекомендувалося» також, щоб у тих вищих школах, де національна мова ще якось функціонувала (наприклад, у західних областях України), російською, починаючи з 2-3 курсів, читалися суспільні, загальноосвітні та спеціальні дисципліни. Показово, що для контролю виконання цієї останньої «рекомендації» міністерство вищої та середньої спеціальної освіти УРСР запровадило навіть спеціальну форму звітності, що зобов'язувала ректорів регулярно подавати в міністерство «перелік спеціальних дисциплін, які викладаються російською мовою» на кожному з факультетів керованого ними навчального закладу.
49
Текст того закону висить на офіційному сайті Посольства Російської Федерації' в Україні під заголовком «Закон про російську мову в Україні».