Автор цих рядків зробив спробу, спираючись на весь комплекс документів і матеріалів, у тому числі раніше неопублікованих, вирішити частину цього важливого завдання — проаналізувати формування світогляду Миколи Міхновського і становлення його як особистості. Хронологічно нарис, що пропонується читачеві, охоплює період його життя від народження в 1873 р. до початку 1899 р., коли він залишив Київ і оселився у Харкові, де у 1900 р. написав основну роботу свого життя — «Самостійну Україну».
Все починається з дитинства. «Засади, закладені в дитинстві, схожі на вирізані на корі молодого дерева букви, що ростуть разом з ним, становлячи невід’ємну його суть», — писав Віктор Гюґо. Ця думка письменника-роман-тика далеко не беззаперечна — життя знає багато випадків, коли враження дитинства, якщо і не зникають безслідно, то не відбиваються кардинально на формуванні дорослої особистості. Суспільство, школа, держава формують громадян у відповідності зі своїми потребами і часто істотно коригують дошкільне виховання. Особливо відчувається цей вплив у країнах, позбавлених державної незалежності. Лояльність владі є одним з головних завдань освіти і виховання в цих країнах. А якщо виховується особистість, яка виходить за рамки цієї лояльності, то це, скоріше, виняток з правила, ніж саме правило. У випадку з Миколою Міхновським ми маємо яскравий випадок винятку з зазначеного правила. Микола Міхновський увійшов в історію як один з найпослідовніших серед тодішніх українців противників Російської імперії, один з найяскравіших прибічників незалежності України. Без сумніву, це не було загальне правило навіть серед палких патріотів України.
Дитинство і юність, коли відбувалося формування світогляду Миколи Міхновського, в літературі описані надзвичайно скупо. Навіть автори, які особисто знали Міхновського і співпрацювали з ним — Сергій Шемет і Віктор Андрієвський — майже нічого не написали про його дитячі і юнацькі роки.
Сім’я Міхновських, якщо підходити з мірками того часу, за чисельністю була середньою. У ній було виховано три сини — Володимир, Гаврило і Микола, а також дочка. Утримувалася сім’ я працею батька, священика церкви Всіх Святих (с. Турівка Прилуцького повіту на Полтавщині, тепер — Чернігівська обл.) Івана Міхновського. Було також 17 дес. землі, з них 15 дес. польової, а 2 дес. — присадибної[10]. Сім’я не бідувала, хоча жила досить скромно, бо розраховувати на розкіш при таких прибутках не доводилось. До праці по господарству залучалися всі, у тому числі й діти. Взагалі, сімейний побут Міхновських був цілком селянським, народним, ґрунтувався на здорових моральних основах. Може, саме тому всі діти знайшли себе в житті і тою чи іншою мірою виявилися причетними до українського національного руху, про що йтиметься у нарисі. Але у ХХ ст. цей давній український рід став відомим, перш за все, завдяки Миколі Івановичу Міхновському, наймолодшому в родині турівського священика.
Відомо, що народився він 1873 р. Але число і місяць у публікаціях про Міхновського не наводить жоден автор, навіть Сергій Шемет, який його добре знав, і Віктор Андрієвський, що деякий час з ним співпрацював. Встановити точну дату могла б допомогти метрична книга турівської церкви Всіх Святих. На жаль, вона не збереглася. Зате добре зберігся архівний фонд Прилуцької чоловічої гімназії, яку у свій час закінчив М. Міхновський. Цей фонд знаходиться в обласному державному архіві Чернігівської області. У ньому знайдено копію свідоцтва про народження М. Міхновського, видану на прохання його батька Івана Міхновського Полтавською духовною консисторією. В копії зазначено: «В метричній книзі, що зберігається в архіві Консисторії Прилуцького повіту села Турівки Всіх Святих церкви за тисяча вісімсот сімдесят третій (1873-й) р. під № 17-м записано так: Марта дев’ятнадцятого (19) числа, села Турівки у приходського священика Іоанна Іоаннова Міхновського і законної його дружини Олександри Федорівни, обох православних, народився син Микола»[11]. В копії вказано і дату хрещення — 20 березня 1873 р.
Цьому документу, складеному за всіма правилами відповідного жанру, можна було б без будь-яких застережень довіряти, коли б не одна обставина: у цьому ж фонді знайдено ряд інших паперів, які вказують на іншу дату народження Миколи Івановича — 10 березня 1873 р.
10
Шемет С. Вказ. пр. — С. 13; Уривок до спогадів Г Совачевої // Самостійна Україна (Чикаго). — 1976. — № 7-8. — С. 21.
11
Державний архів Чернігівської області (Далі — ДАЧО). — Ф. 1435. — Оп. 1. — Спр. 832. — Арк. 109.