(шиза)
Він дещо спохмурнів, потім усміхнувся. Так, а таки дійсно, доволі шизоїдна гра. Сам молоток це ідеально демонструє. М’який кінець і твердий кінець. Гра маневру й прицільності, а також гра брутальної ударної сили.
Він махнув молотком у повітрі… шшшууух. І стиха посміхнувся тому, який потужний свистячий той видав звук. Потім поставив його назад у стійку і повернувся ліворуч. Побачене там змусило його знову нахмуритись.
Снігохід стояв майже посередині складу, майже зовсім новенький, але Джека зовсім не втішав його зовнішній вигляд. «Бомбардир Скі-Ду» було написано збоку на капоті двигуна вигнутими назад чорними літерами, що напевне мусили наголошувати на швидкості цієї машини[200]. Вистромлені наперед лижі також були чорними. По обох боках капота йшли чорні канти, які на спортивних машинах називають гоночними лампасами. Але загалом його було пофарбовано в яскравий, потішно жовтий колір, і саме це Джеку в ньому не подобалося. Застиглий у власному сніп’ї вранішнього сонячного світла, з жовтим тілом і чорними кантами, з чорними лижами й відкритою, оббитою чорним кабіною, він скидався на якусь монструозну механізовану осу. На ходу він і звучав, либонь, схоже на неї. Гудів і дзижчав, готовий ужалити. А втім, який іще вигляд він міг би мати, врешті-решт? Принаймні, він не вдавав з себе щось інше. Бо після того, як він зробить свою роботу, їм стане вельми боляче. Усім їм. Навесні родині Торренсів болітиме так сильно, що те, що наробили оті оси руці Денні, здаватиметься материнськими поцілунками.
Джек витяг із задньої кишені хустинку, витер собі губи і підійшов до цього «Скі-Ду». Ставши над снігоходом, тепер уже глибоко спохмурнілий, він запхав носовичок назад до кишені і дивився. Надворі раптовий порив вітру врізався в реманентний склад, змусивши його похитнутися, заскрипіти. Джек визирнув у віконце і побачив, що той подмух поніс у бік загубленого в каламуті заднього фасаду готелю цілу пелену іскристих сніжних кристалів, підкидаючи їх вихорами високо у невблаганне синє небо.
Вітер вщух, і Джек знову взявся роздивлятися на машину. Безперечно, вона викликала огиду. Мало не очікуєш побачити, що ззаду в неї стирчатиме довге, проворне жало. Йому й раніше завжди не подобалися ці чортові снігомобілі. Вони трощать храмову тишу зими на мільйон деренчливих уламків. Вони лякають птахів і звірів. Вони залишають по собі величезні отруйні хмари, що клубочаться синім бензиновим димом… кахи-кахи, задушує, дайте дихати. Ймовірно, вони — це остання, завершальна в епосі викопного палива гротескна іграшка, яку дарують десятиліткам на Різдво.
Йому згадалася газетна стаття, яку він читав ще у Стовінгтоні, історія, що трапилася десь у штаті Мейн. Хлопець на снігоході мчить, мов ошпарений, навмання по дорозі, якою ніколи раніше не їздив, зі швидкістю далебі більшою за тридцять миль на годину[201]. Ніч. Фара у нього вимкнута. Посередині важкого ланцюга, натягнутого між двома стовпами, там висіла табличка з написом ПРОЇЗД ЗАБОРОНЕНО. Найімовірніше, хлопець її просто не побачив, писалося у тій статті. Напевне, місяць сховавсь за хмарою. Ланцюгом йому відірвало голову. Читаючи тоді статтю, Джек майже радів, і зараз, коли він дивився вниз на цю машину, те почуття в ньому відновилося.
(Якби наразі не йшлося про Денні, я з величезним задоволенням вхопив би один з отих молотків, відкрив капот і просто гатив би, допоки)
Він дозволив вийти з себе застояному повітрю довгим, повільним зітханням. Венді права. Хай там що буде, хоч чорторий, хоч пекло, хоч черга за благодійною допомогою, але Венді права. Забити цю машину на смерть було б верхом дурості, не важить, наскільки приємну перспективу така дурість могла би створити. Це було б майже рівнозначним забиттю на смерть його власного сина.
— Блядський луддит, — вголос промовив він.
Зайшовши ззаду машини, Джек відкрутив кришку бензобака. На одній з полиць, що йшли на рівні його грудей по периметру стін, він знайшов вимірний щуп і засунув його досередини. Мокрою виявилася остання восьмушка дюйма[202]. Небагато, але достатньо, щоби перевірити, чи заведеться ця чортова тарадайка. Пізніше він зможе сточити паливо з «фолькса» й готельного пікапа.
200
«Ski-Doo» («Буйний лижник», англ.) — бренд снігомобілів, що з 1959 року випускаються заснованою 1942 року в Квебеку, Канада, компанією «Bombardier Recreational Products».