Потрібний документ було складено і підписано протягом менш ніж трьох годин — швидка робота як для правника, — і той тепер лежав у Хеллорана в нагрудній кишені, вкладений до цупкого синього конверта з написом на ньому ЗАПОВІТ староанглійськими готичними літерами.
Дік не міг би сказати, чому вибрав саме цей теплий, сонячний день, коли він почувався так гарно, для того щоби зробити те, що відкладав роками, але імпульс надійшов, і він не сказав «ні». Він звик дослухатися до своїх передчуттів.
Він уже доволі далеко від’їхав від міста. Розігнавши свій лімузин до нелегальних шістдесяти миль, він дозволив йому мчати по лівій смузі, що усмоктувала в себе більшість транспорту, який рухався на Сейнт-Пітерсберг. З досвіду він знав, що ця машина сунутиме солідно, як залізна праска, і на дев’яноста милях, ба навіть на ста двадцяти, вона не набагато полегшає. Але його гонщицькі дні давно минулися. Думка про те, щоби на якомусь прямому відтинку дороги розігнати лімузин до ста двадцяти миль на годину, лише злякала його. Він старішав.
(Господи-Ісусе, який же сильний запах від цих помаранчів. Чи вони там, бува, не перекинулися?)
Об лобове скло розбивались комахи. Він налаштував радіо на станцію в Маямі, яка спеціалізувалася на соул-музиці, і отримав лагідно-плаксивий голос Ела Ґріна[224].
Як же гарно ми провели час разом,
Зараз стає уже пізно, і ми мусимо розійтися…[225]
Він приспустив шибку, вистрелив недопалком сигарети й опустив вікно повністю, щоби вивітрився запах помаранчів. Постукуючи пальцями по керму, він стиха підспівував музиці. Причеплений до люстерка заднього огляду, делікатно похитувався туди-сюди медальйон Святого Христофора[226].
Та раптом запах помаранчів посилився, і Хеллоран зрозумів, що воно насувається, щось насувається на нього. У люстерку заднього огляду він побачив власні очі, розширені, здивовані. І ось воно прийшло, воно прийшло враз, величезним вибухом, який змів геть усе інше: музику, дорогу попереду, його власне усвідомлення себе як унікальної людської істоти. То було так, ніби хтось приставив йому до голови психопістолет і вистрелив криком сорок п’ятого калібру.
(«!!!ОЙ ДІКУ ОЙ БУДЬ ЛАСОЧКА БУДЬ ЛАСОЧКА БУДЬ ЛАСОЧКА ПРИЇДЬ!!!)
Лімузин якраз був порівнявся з універсалом «Пінто»[227], за кермом якого сидів чоловік у робітничому одягу. Роботяга побачив, що лімузин тягне на його смугу, і наліг на клаксон. Коли «кадилак» не припинив насуватися, він кинув погляд на його водія і побачив великого чорного чоловіка, що застиг за кермом, прямий як стовп, з очима, безтямно задивленими вгору. Пізніше той роботяга розповідав своїй дружині, що він розуміє — то була лише одна з отих негритоських зачісок, які вони зараз усі носять, але в той момент це виглядало так, ніби на голові в того чорного придурка сторчма стирчить кожна волосина. Він подумав, що в того негра стався інфаркт.
Роботяга вдарив по гальмах, відтягнувшись назад у, на щастя, порожній проміжок позаду себе. Зад «кадилака» мчав уперед, все ще підрізаючи, і роботяга із зачудованим жахом дивився, як довгі, у формі ракет, хвостові вогні зсовуються на його смугу не далі як за чверть дюйма перед його бампером.
Роботяга смикнувся вліво, так само тиснучи на клаксон, і з ревінням об’їхав п’яно гуляючий лімузин. Його водія він закликав провести позашлюбний статевий акт із самим собою. Вступити в оральний сексуальний зв’язок з різноманітними пацюками й птахами. Він оголосив власну пропозицію, щоб усі особи негритянської крові повернулася на свій рідний континент. Висловив щиру впевненість у тому місці, яке душа водія цього лімузина займатиме в потойбічному житті. А закінчив, сказавши, що він гадає, що зустрічав матір означеного водія в Новому Орлеані, у притоні розпусти.
Потім він уже опинився попереду небезпеки і раптом усвідомив, що обмочив собі штани.
224
Al Green (нар. 1946) — чорний співак, особливо популярний у 1970-х, який залишається впливовим у своєму жанрі й тепер.
225
Початкові фрази пісні «Call Me» («Подзвони мені») з однойменного альбому Ела Ґріна 1972 року.
226
Св. Христофор — мученик, шанований всіма християнськими конфесіями, у яких визнають святих; покровитель подорожніх; медальйон Св. Х. — хрест з його зображенням і написом «Св. Христофоре, захисти нас».