(«Ти не стримав свого норову. Ти не стримав свого норову. Ти не стримав свого норову»)
ледь не забобонним жахом. Вони повернулися. Він убив ос, але ось вони, повернулися.
У голові йому пролунав його власний крик у заплакане обличчя сина: «Не заїкайся!»
Він знову втер собі губи.
Він пішов до письмового стола Денні і, порившись там у шухлядах, знайшов величеньку гру-головоломку з оргалітовою підставкою. З цією дощечкою він підійшов до приліжкового столика й обережно пересунув на неї миску з гніздом. Оси сердито дзижчали всередині своєї в’язниці. А потім, міцно притиснувши долонею миску згори, так, щоби вона не зісковзнула, він вийшов у коридор.
— Ідеш до ліжка, Джеку? — запитала Венді.
— Ідеш до ліжка, тату?
— Мушу спуститися вниз на хвилинку, — відповів він, намагаючись надати своєму голосу легковажності.
«Як таке могло статися? Як, заради Бога?»
Шашка напевне не була халтурною. Він бачив, який густий білий дим почав бухати з неї, коли він смикнув за кільце. А коли за дві години піднявся нагору, крізь діру на вершечку гнізда він витрусив цілу купу маленьких мертвих тілець.
«Як же тоді. Спонтанна регенерація?»
Божевільна ідея. Дурниця з сімнадцятого століття. Комахи не можуть відроджуватися. І навіть якби протягом дванадцяти годин в осиних яйцях могли розвинутися цілком дорослі комахи, зараз не той сезон, коли матка відкладає яйця. Це відбувається у квітні або в травні. Осінь — час їх вмирання.
Живе заперечення цьому, дзижчання розлютованих ос під мискою.
Він відніс їх донизу, а там через кухню. В її дальнім кінці були задні двері, що вели надвір. Холодний нічний вітер обдував його майже зовсім голе тіло, його ступні майже моментально задубіли на холодній бетонній платформі, де він зупинився, платформі, на яку до готелю підвозили молоко в курортний сезон. Він обережно опустив долі дошку з мискою, а вже випроставшись, подивився на термометр, прибитий до зовнішньої поверхні дверей. «ОСВІЖАЙСЯ СЕВЕН-АП»[108] закликав напис на термометрі, а ртуть у ньому стояла на рівні двадцяти п’яти градусів[109]. До ранку холод їх уб’є. Він зайшов досередини, міцно закляпнувши за собою двері. Хвильку поміркувавши, він їх також замкнув.
Перетнувши знову кухню, він вимкнув там світло. Якусь мить він стояв у темряві, розмірковуючи, з бажанням випити. Раптом готель здався наповненим тисячею скрадливих звуків: порипуваннями й зітханнями, й хитрим нюшкуванням вітру попід піддашками, де могли висіти смертельні плоди інших осиних гнізд.
Вони повернулися.
І раптом він усвідомив, що йому вже зовсім не так сильно подобається «Оверлук», ніби то не оси покусали його сина, оси, які чудесним чином пережили атаку димової шашки, але сам готель.
Остання його думка, перед тим як піднятися сходами до своєї дружини і сина
(«відтепер ти триматимеш на припоні свій норов. Незважаючи Ні На Що»)
була твердою, жорсткою і впевненою.
Уже йдучи коридором до них, він витер собі губи тильним боком долоні.
Розділ сімнадцятий
Візит до лікаря
Роздягнений до трусів, лежачи на оглядовому столі, Денні Торренс здавався зовсім крихітним. Він дивився вгору, на лікаря («зви мене просто Біллом») Едмондса, який саме прирулював до нього якусь велику чорну машину. Щоб краще на неї роздивитися, Денні аж очі вивертав.
— Нехай вона тебе не лякає, хлопче, — сказав Білл Едмондс. — Це електроенцефалограф, і боляче він не робить.
— Електро…
— Скорочено ми називаємо його ЕЕГ. Ось я причеплю тобі до голови жмуток дротів — ні, не гачками, просто приклею липучками — і самописці в оцій частині приладу записуватимуть твої мозкові хвилі.
— Як у «Чоловіку, що коштував шість мільйонів доларів»?[110]
— Майже так. Ти хотів би стати схожим на Стіва Остіна, коли виростеш?
— Аж ніяк, — відповів Денні, тим часом як медсестра почала ліпити контакти до крихітних виголених місцинок на його голові. — Мій тато каже, що колись у нього станеться коротке замикання, і тоді він опиниться в сра… він опиниться в лайні.
— Таке лайно мені добре відоме, — дружньо промовив доктор Едмондс. — Я й сам не раз у ньому плавав, без весла до того ж. Денні, ЕЕГ нам багато про що може розповісти.
— Про що, наприклад?
108
Одне з багатьох рекламних гасел для газованого лимонного напою «7 Up», яке використовувалося тільки 1957 року.
110
«The Six Million Dollar Man» (1974—1978) — фантастичний телесеріал про колишнього астронавта Стіва Остіна, який після космічних катастроф у результаті операцій на мозку, що коштували близько шести мільйонів доларів, перетворився майже на кіборга, котрий працює секретним агентом Служби наукової розвідки.