Американський ідеал полягає у вивченні того, що хочеш… Іранський же підхід полягає в тому, щоб обрати щось, що гарантовано принесе гроші або гарантовано буде престижним. Навчання — це шлях до мети, а не мета як така. Іранські батьки вибирають професії, з якими все добре склалося у дітей їхніх знайомих… Батько Тари хотів, щоб вона… стала стоматологом. Мій батько хотів, щоб я стала лікаркою, фармацевткою або хоча б медсестрою425.
Америка посилила прагнення іранців до перської ідентичності, яка нині серед американців іранського походження відділяє їх не лише від арабів, а також і від Ісламської республіки Іран. В опитуванні 95% іранських підлітків другого покоління в Америці заявили, що перська культура — центральний елемент їхнього самоусвідомлення426. Понад 80% назвали себе персами і лише два відсотки — іранцями. Понад половина з них вивчають фарсі, і багато хто розмовляє фарсі вдома з батьками. І майже всіх їх навчили, що перська культура є давнішою, багатшою і глибшою за американську427. Американські іранці в другому поколінні можуть «плутатися щодо точного змісту перської культури»428, але вони «точно впевнені», що вона «набагато вища» за американську.
Також вони впевнені, що для персів в Америці успіх обов’язковий: «Усі іранці успішні»429. Академічні досягнення сприймають як щось очевидне. «Якщо ти не отримуєш А, то засмучуєш батьків»430. Це прагнення досягти успіху — класичне для Трьох сил поєднання впевненості у своїх здібностях і потреби проявити себе у Сполучених Штатах — поширене і глибоко вкорінене. Вісімнадцятирічний юнак каже: «Докласти додаткових зусиль, щоб отримати більший будинок — не проблема. Це така собі форма самопожертви. Пожертвуй чимось, змирися із цим і стань успішним. [Ось так] я це бачу”431. Або, висловлюючись словами іншого студента: «Ми маємо це довести… Маємо піднести смолоскип і показати американцям, що ми не терористи»432.
Попри свою багату й древню цивілізацію, індійці у Сполучених Штатах, так само як в Індії, не надто зосереджені на наративах «овіяної славою історії» — принаймні порівняно з персами й китайцями. Натомість індійське відчуття вищості, здається, пов’язане із глибокою стратифікацією індійського суспільства і приголомшливим розмаїттям кастових, регіональних, етнічних, мовних, релігійних й інших відмінностей433. Переважна більшість індійських іммігрантів в Америці434 походять із верхніх щаблів індійської[31] соціальної ієрархії435, однак потрапивши до США, вони раптом стають аутсайдерами, яких не приймають повністю і які часто наражаються на дискримінацію. Унаслідок цього американські соціологи індійського походження пишуть про поширену в їхній спільноті436 «етнічну тривогу». І це допомагає пояснити надзвичайний драйв, який зробив із них найуспішнішу — за всіма показниками — етнічну групу в США з усіх, що виокремлюються під час переписів населення437.
Точні цифри знайти неможливо, однак існує загальне переконання, що ті американці індійського походження438, які не є сикхами і мусульманами, походять із трьох найвищих традиційних каст в індуїзмі439: брахманів (священнослужителів і вчених), кшатріїв (воїнів і представників знаті) або вайшіїв (торговців). Упродовж сотень, якщо не тисяч, років (навколо каст точиться дуже багато суперечок, починаючи з їхнього походження і закінчуючи змістом самого поняття) касти мали першочергове значення в Індії440. «Недоторканних», які перебували на самому низу і не належали до жодної касти, майже не вважали за людей. Їх допускали лише до такої брудної роботи, як асенізація і прибирання нечистот і трупів людей та худоби. Недоторканним було заборонено торкатися представників вищих каст, і «вони мали носити на шиї глиняні горщики, бо їхня слина, потрапивши на землю, могла її забруднити»441. На одну сходинку вище перебувала найнижча каста — надари. Вони не мали права носити взуття або користуватися парасолькою під час дощу, а «головним показником їхнього низького статусу» була вимога, щоби їхні жінки оголювали груди в публічних місцях442.
31
У 1804 році декілька іммігрантів з Індії оселилися у Салемі, штат Массачусетс. Можливо, то були перші індійські переселенці в Америці. Перша індійська спільнота у Сполучених Штатах складалася із пенджабських сикхів, переважно чоловіків, які прибули на Західне узбережжя на початку двадцятого століття. Багато хто з них одружився потім із мексиканками. У період з 1924 до 1965 року іммігрантів з Індії майже не впускали у США. Індійські іммігранти першої хвилі після 1965 року належали здебільшого до еліти, освіченої когорти професіоналів. Станом на 1975 рік 93% іммігрантів були «представниками вільних або технічних професій» чи їхніми найближчими родичами. Починаючи з 1990 року зросла частка освічених індійців, які походили не з еліт. Нині американці індійського походження є переважно іммігрантами: серед них аж 87% дорослих народилися поза межами країни. Джерела подано у прикінцевих примітках.