— Мені пощастило підзаробити, — сказав Семмі.
— Семмі! — закричав батько. — Як ти міг торкнутися грошей у шабат?! Господь мав би покарати тебе смертю!
Старий вихопив гроші і жбурнув їх униз сходами652…
Поза незліченними релігійними обмеженнями типова єврейська модель виховання у першій половині ХХ століття відповідала вихованню убудь-якій сучасній азійській спільноті. Єврейські газети у Нью-Йорку навдивовижу рано почали публікувати протести (самих євреїв) проти позакласних занять і тиску на дітей. Ці протести можуть здаватися моторошно знайомими декому із нас. У 1911 році один єврейський лікар писав у Forward:
Ми занадто тиснемо на своїх дітей. Після школи вони займаються музикою, ходять у талмуд-тори[39]. Навіщо приносити їх у жертву нашим амбіціям? Невже ми повинні зібрати всі медалі і стипендії? Лікарі розкажуть вам про учнів, у яких розшарпані нерви і постійний головний біль. Більшість із них носять окуляри. Ліпше навчатися по три-п’ять годин на день шість місяців на рік, аніж по п’ять-дванадцять годин на день десять місяців на рік.
Заняття музикою — особливо фортепіано — відігравали значну роль ужитті цих дітей. Про це свідчить ще одна критична стаття у Forward:
Для мешканців будинку добре, коли у вітальні стоїть фортепіано. Воно дає втомленим працівникам відпочити душею. Однак найчастіше фортепіано слугує не для задоволення, а для того, щоб катувати малих дітей і доводити їх до нервових хвороб. Дівчинка приходить додому, виконує домашні завдання, а потім її змушують займатися під наглядом впевненого у користі цього заняття для своєї дитини батька. Він ніколи не задоволений її результатами. Йому здається, ніби він дарма платить по п’ятдесят центів за урок. Зрештою, батько горлає, а дівчинка плаче. Ці дітлахи не мають жодної вільної хвилини для себе. Їм нема коли бавитися653.
Тож два мільйони східноєвропейських євреїв, які іммігрували до Америки на початку 1900-х років, привезли з собою звичку до посиленої дисципліни, релігійних обмежень і важкої праці. Усе це вони не лише втілювали самі, а й передали своїм дітям. Подальші хвилі єврейської імміграції — наприклад, під час і після Другої світової війни — підживили культуру американських євреїв, бо привезли з собою той самий етос. Тривога, яку відчували євреї внаслідок антисемітизму в США впродовж майже цілого ХХ століття, можливо, посилила їхній контроль імпульсів654, як це, на думку Канта, трапилося і в Німеччині. На тлі такої упередженості надзвичайний успіх, якого зрештою досягли американські євреї у галузях і сферах, що потребують довгих років навчання і практики — медицині, науці, праві, музиці — свідчить про те, що їм притаманні дисципліна і наполегливість.
Нині контроль імпульсів уже не можна з певністю назвати визначальним елементом культури американських євреїв. Ортодоксальність зникла, так само як й антисемітизм. Сучасні єврейські батьки у США набагато менш рішуче «тиснуть» на своїх дітей (принаймні відкрито), особливо у забезпечених прошарках. У деяких колах традиція бар-міцви і бат-міцви перетворилася на вечірки вартістю 250.000 доларів на честь тринадцятирічних підлітків — тож навряд чи можна говорити про культуру стриманості й опору спокусі. (На початку ХХІ століття бюджет одного зі святкувань бат-міцви, організованого в Cipriani на Уолл-стрит, оцінювали семизначною сумою. Вбрана у кетсьют героїня свята гойдалася на дроті над залою і «Джон Бон Джові сорок п’ять хвилин співав їй серенади»655). Ми ще повернемося до питання, чи втратила єврейська культура у Сполучених Штатах свій контроль імпульсів (а отже, і свої Три сили).
Америка доволі успішно ламає контроль імпульсів. Традиційне китайське виховання, яке наголошує на муштрі, слухняності та дисципліні, пережило дві тисячі років різних династій, комуністичний переворот і навіть Культурну революцію з її антиконфуціанським, антиінтелектуальним пафосом656. Однак здається що єдине, проти чого воно безсиле, — це Америка. Після лише одного покоління у Сполучених Штатах традиційне суворе виховання зникає з американських родин китайського походження657, батьківські очікування знижуються, а між другим і третім поколіннями відбувається стрімке падіння академічної успішності658.
39
Талмуд-тора — єврейський релігійний навчальний заклад, де готують до вступу до єшиви (єврейського релігійного вищого навчального закладу). Назва цих шкіл для хлопчиків із малозабезпечених сімей відповідає одній з основних заповідей повнолітньогоєврея — вивчати Тору. — Прим. ред.