Для кожної з передумов, закладених в основу теорії Трьох сил, наведено обґрунтований і порівняно несуперечливий масив емпіричних даних. Тут ми коротко викладемо те, що докладніше пояснимо у наступних розділах.
Результати і лабораторних експериментів, і польових досліджень81 щодо загрозливого і сприятливого впливу стереотипів неодноразово довели, що групове відчуття вищості сприяє успіху окремої людини. Загалом приналежність до групи, яка, на вашу думку, має надзвичайно високі здібності до чогось — навчання або спорту — наснажує вас здобувати кращі результати у цьому виді діяльності. Ба більше, соціологи, які спеціалізуються на іммігрантських спільнотах, виявили, що певні групи перетворюють відчуття гордості за культуру й історичну спадщину на «етнічну зброю», яка безпосередньо спонукає до вищих академічних результатів82.
Загроженість сприяє досягненням — засвідчено нещодавніми численними опитуваннями. Вони показують, що особисте відчуття недостатньої досконалості або низьких досягнень пов’язано із кращими результатами. Цей висновок підтвердили також два засадничі для двадцятого століття дослідження83 щодо людей, які стали видатними. Одне із них провів Говард Ґарднер, знаний переважно завдяки своїй теорії множинного інтелекту. Обидва дослідження показали, що відчуття загроженості, особливо якщо воно походить з дитинства, стало навдивовижу поширеним рушієм успіху. Ґарднер цитує Вінстона Черчилля:
Удари долі, кпини і глузування в юності потрібні для пробудження тієї непохитності у досягненні своєї мети і наполегливої догадливості — без цього рідко вдасться здійснити великі вчинки84.
Нині цілий підрозділ експериментальної психології присвячено феномену, відомому під різними назвами — «самоконтроль», «саморегулювання», «зміна пріоритетів», «сила еґо» або (привабливіше формулювання) — «воля»і«витривалість»85. Усі ці концепції пов’язані із контролем імпульсів у тому сенсі, в якому ми це поняття використовуємо: здатність опиратися спокусам, особливо спокусі здатися перед посталими труднощами. Результати цих досліджень — починаючи з відомого «маршмеллоу[9] тесту»86 — переконливі й натхненні. Дітлахи з сильнішим контролем імпульсів краще навчаються, у підлітковому віці рідше потрапляють до в’язниці чи вагітніють, аподорослішавши отримують престижніші роботи і вищі доходи87. У кількох дослідженнях було доведено, що воля і витривалість точніше спрогнозують оцінки і майбутній успіх, ніж рівень IQ і тести на навчальні здібності88.
На завершення цього розділу потрібно згадати про чинник, який ми не зараховуємо до Трьох сил, — це освіта. Часто говорять, що євреї й азійці стають успішними в Америці завдяки походженню з культур, які шанують освіту. Якщо Три сили є переважно культурними чинниками успіху групи, то чому б не зарахувати сюди й освіту як один із головних компонентів?
Бо насамперед існують деякі очевидні винятки: далеко не всі успішні групи вважають навчання пріоритетом. Надзвичайно успішна, але доволі замкнена група сирійських євреїв у Брукліні89 не робить акцент на освіті або інтелектуальності — навпаки, навчання у престижних університетах часто не схвалюють. Натомість до пріоритетів цієї спільноти належать бізнес, традиції, «сімейні підприємства» і бажання тримати молоде покоління під крилом. Через цю замкненість люди здебільшого, мабуть, ніколи й не чули про спільноту сирійських євреїв в Америці. Хоча вона протягом багатьох поколінь процвітає як в економічному, так і в культурному аспектах, елітна освіта явно не входила до формули їхнього успіху.
Звісно, більшість успішних груп в Америці й справді шанують освіту. Вони також схильні накопичувати гроші й важко працювати. Питання лише — чому. Найменш обдуманий висновок — через що культурні теорії часто не сприймають серйозно — взяти ці моделі поведінки, перетворити на означення, поєднати з культурою і запропонувати їх як «пояснення». Чому китайці накопичують такі великі, набагато більші за середній рівень, заощадження? Бо в них «жадібна» культура. Те саме з освітою. Чому батьки у багатьох успішних групах постійно торочать про освіту? Бо вони походять із «освітньої» культури.
Насправді багато американських груп, які рухаються до успіху, хоч і наголошують нині на академічних досягненнях, але не мають вкоріненої «освітньої» культури. Мормони традиційно не сприймали як пріоритет ані вищу освіту, ані ерудицію. Упродовж більшої частини свого існування мормонська церква лишалася порівняно закритою щодо інтелектуальних і наукових пошуків. У розпал дискусії про еволюцію президент церкви Гібер Дж. Ґрант звернувся у 1931 році до мормонів із закликом «полишити науковцям геологію, біологію, археологію йантропологію, адже вони не мають нічого спільного зі спасінням людських душ»90. У 1967 році президент церкви Спенсер Кімбол розтлумачував викладацькому колективу Університету Бриґама Янґа, що мормони, «по-перше, люди Господа, і лише по-друге, люди письмового слова, та по-третє — люди науки… радше благочестиві віряни, ніж науковці»91.
9
«Маршмеллоу тест» (англ. marshmallow test) — серія експериментів, метою яких було вивчити відтермінування винагороди у дітей. Уперше його разом зі своїми студентами провів у Стенфорді відомий дослідник Уолтер Мішел. — Прим. ред.