Выбрать главу

— Ось звідки ми довідалися про ваше існування.

Старий позирнув на своє прізвище, обведене червоним кружальцем.

— З якого дива комусь збрело у голову підіслати вас сюди?

Пометикувавши трохи, він зробив ще ковток.

— Зачекайте! Якщо не зраджує пам’ять, ти якийсь письменник?

— Якийсь.

— Он воно як! Відколи ви з нею знаєтеся?

— Кілька років.

— Рік з Реттіґан рівнозначний тисячі та одній ночі. Ти ніби заподіваєшся у кімнаті сміху. Це справжнісінька чортівня, сину. Б’юсь об заклад, що вона обмалювала моє прізвище тільки заради того, аби ви зайнялися створенням її життєпису. І хто може бути кращим на почин, аніж я, Вірний Старий?

— Не думаю, — заперечив я.

— Вона канючила, щоб ви робили нотатки?

— Зроду-віку не просила.

— Дідько, було б незле, правда ж? Кому під силу написати навіженішу книжку, ніж Констанс, злобнішу, ніж самій Реттіґан. Даю голову на відріз, що вона приречена стати бестселером! Вкладайся у ліжко разом з Реттіґан і прокидайся під проливнем золотого дощу. Збігайте махом вниз і збалакуйтеся з видавцем. Відсипете мені трохи грошенят із гонорару. Ну як, по руках?

— Гонорару?

— Отеперечки піднесіть мені ще печива «Малломарс» та більше пива. Чи ваші язики досі сверблять? Хочете далі теревені правити?

Я згідливо кивнув.

— Он там на іншому столі… — він показав на ящик з помаранчами, — лежить перелік гостей, запрошених на весілля.

Я підступив до ящика з помаранчами, на якому були скупчені квитанції; почав перебирати їх, допоки не натрапив на добротний аркуш, що заполонив мою увагу. Тут вклинився старий:

— Ви коли-небудь мізкували над тим, звідкіля походить назва Каліфорнії?

— До чого це?..

— Стули писок. Коли в тисяча п’ятсот дев’ятому іспанці відступали з Мексики, прямуючи на північ, то повсюди цурпелили зі собою книжки. В одній із них, виданій у Іспанії, розповідалося про королеву амазанок, яка владичила у краї достатку, де з-під землі били молочні струмені та пульсували медові артерії. Звали її Каліфією. А землю, на якій панувала королева, нарекли Каліфорнією. Усе завдяки іспанцям. Саме вони, спинивши нараз свою ходу, опустили погляд, озираючи долину, виповнену медом та молоком. І в пориві дали їй назву.

— Каліфорнія?

— Що ж, окинь оком перелік запрошених.

Я глипнув і почав читати.

— Каліфія! Боженько мій! Ми старалися зв’язатися з нею сьогодні. Де вона заподілася?

— Те саме багнулося довідатися Реттіґан. Не хто інший, як велична Каліфія, передвіщала наше неминуче одруження, втім, і словом не обмовилася, що за ним — невідворотний крах. Отак Реттіґан узяла мене в лабети, скликала юрму гульвіс, аби впивалися шампанським. І все через Каліфію. Вона й сьогодні тут ніяк не вгавала, надриваючи горло із глибини газетного тунелю: «Де, в біса, її носить? Ти точно маєш знати!»

«Богу духа винен, — я намагався докричатися до зворотного краю тунелю. — Іди, Констанс! Каліфія занапастила обидва життя. Іди і спробуй позбутись її раз, потім удруге. Вбий Каліфію!»

Знесилена мумія звалилася на постіль.

— Ви сказали це, — вирішив перепитати я, — сьогодні опівдні?

— Щось таке, — зітхнув старий. — Я випровадив її, охоплену жадобою крові. Сподіваюся, вона розшукає ту кінчену астрологиню і… — його голос задрижав. — Можна ще «Малломарс»?

Я поклав печиво на язик старого. Солоднеча розтанула. А він пожвавішав.

— Дивлячись на це безкосте чудо, ти б ніколи не подумав, що десь у банку воно зберігає півлимона. Можеш піти пересвідчитись. Я реанімовував волл-стритські акції, передаючи повітря з рота в рот тим, які ще не встигли до ручки охляти, а лише впали у сплячку з тисяча дев’ятсот сорок першого через Хіросіму,[85] Еніветок[86] і Ніксона.[87] Тоді й подумав: а чому б мені не придбати «Ай-Бі-Ем»,[88] та й «Белл»[89] заодно. І ось зараз я надбав цей розкішний маєток із виглядом на Лос-Анджелес. Єдине, що справляти нужду доводиться надворі в «Енді Ґамп» клозеті.[90] До того ж «Глендейл Маркет»[91] витрясає з мене чимало грошенят за посильного хлопчака, який притарабанює «Спем», консервований чилі та пляшкову воду. Просто «Життя Райлі»![92] Тепер ви достатньо покопирсались у моїй минувшості?

— Майже.

— Реттіґан! Реттіґан! — вів далі старий. — Вона запалювалась окриками і бурхливими оваціями. Час від часу про неї згадували у цих газетах. Візьміть будь-яку з вершечка кожного стосу — чотири праворуч, шість зліва — усі вони різняться. Вона зоставила багацько слідів дорогою до Марракеша. Нині прителепала назад, аби прибрати у котячому лотку.

вернуться

85

Хіросіма — місто в Японії, над яким уперше у світовій історії було застосовано ядерне бомбардування. Атаку здійснили американські військовики 6-го серпня 1945 року, наприкінці Другої світової війни. Внаслідок радіації багато людей загинуло на місці. Частина потерпілих, якій удалося врятуватись, утікши з міста, ретельно приховувала своє походження, бо через нестачу інформації їх вважали носіями особливих недугів.

вернуться

86

Еніветок — тихоокеанський атол, який американська армія використовувала для ядерних випробувань.

вернуться

87

Річард Ніксон (1913–1994) — 37-й президент США. Брав участь у Другій світовій війні. На військову службу подався відразу після нападу японських ворожих сил на базу Перл-Гарбор (1941 р.). За рік йому присвоїли звання лейтенанта.

вернуться

88

«Ай-Бі-Ем» (або «Блакитний Гігант») — американська електронна компанія, що належить до лідерів з виробництва та збуту комп’ютерів і програмного забезпечення у світі. У роки Другої світової війни розробляла швидкісні електромеханічні калькулятори, що передували винайденню новочасних розумних машин.

вернуться

89

«Белл» («Белл Гелікоптер») — американська компанія, котра виробляє літаки та гвинтокрили. Особливо пожвавилась її діяльність у 1940-х роках, коли виникла гостра потреба у конструюванні літаків-винищувачів у зв’язку з розгортанням мілітарних дій.

вернуться

90

«Енді Ґамп» клозет — портативна вбиральня, особливо популярна серед американців. Назву отримала від сім'ї, яка придбала компанію у підрядника з вигрібної каналізації. «Глендейл Маркет» — бакалійна крамниця на розі Ґлендейл-авеню і Бродвею.

вернуться

91

«Спем» — назва торгової марки консервованого м’яса, що не сходила з язиків американців завдяки постійній рекламі. Чи не найбільшої популярності продукт набув у ході Другої світової війни, ставши улюбленим провіантом солдатів.

вернуться

92

«Життя Райлі» — популярний американський радіоситком, створений на початку сорокових. Згодом на його основі зняли повнометражний художній фільм і телесеріал завдовжки шість сезонів. Також вийшла друком гумористична книжка.