— Котіться звідси!
— Я всього-на-всього хотів…
— Забирайтеся геть!
— П’ять хвилин, — благально протягнув я, — чотири, дві, одну, заради Бога. Без вашої помочі мені не обійтися.
— Ні, — різонув вуха голос, — а я без вашої обійдуся.
Мої думки закрутились у шаленому темпі, наче «Ролодекс».[98] Я знову вчув недавній голос мумії. І луною повторював за нею.
— Ви коли-небудь мізкували над тим, звідкіля походить назва Каліфорнії? — видав я.
Запала тиша. Високий голос ураз перемінився, набравши тональності шепоту.
— От дідько!
Затим озвалися три замки, один за одним.
Жоден не знає того про Каліфорнію. Аніхто.
Двері прочинилися на кілька дюймів.
— Гаразд, давайте, — погодився голос. І велика пухка рука, що нагадувала морську зірку, висунулася назовні. — Кладіть сюди!
Я вклав свою руку в її.
— Не так!
Я розвернув правицю долонею догори. Її рука схопила мою.
— Спокійно!
Й рука помасажувала мою, великий палець ковзнув лініями моєї долоні.
— Цього просто не може бути… — прошептала вона.
Її рухи сповільнилися, коли дібралася до подушечок під моїми пальцями.
— Таки воно! — зітхнула.
По хвилі додала:
— Пам’ятаєте своє народження!
— Як ви довідалися?
— Ви, найімовірніше, — сьомий син сьомого сина!
— Зовсім ні, — заперечив я. — Єдина дитина в сім’ї, жодних тобі братів.
— Боже мій! — її рука підстрибнула у моїй. — Ви житимете вічно!
— Але ж це нікому не вдається…
— Вам вдасться. Ясна річ, то аж ніяк не стосується вашого тіла. Усе пов’язано з діяльністю. До речі, чим ви займаєтеся?
— Гадав, що моє життя відкривається для вас до дрібниць, коли вдивляєтесь у долоні…
— Ісусе Христе! Актор? Хоча ні. Позашлюбний син Шекспіра.
— У нього не було синів.
— Тоді Мелвілла.[99] Виплодок Германа Мелвілла.
— Було б непогано.
— Так і є.
Я вловив скрипіння коліс, що стугоніли під чималим вантажем, від’їжджаючи від дверей. І тут портал поволі прочинився. Перед нами постала огрядна, зодягнена у завелику для неї темно-червону оксамитову мантію жінка, яка поступово віддалялася все далі й далі, сновигаючи у металевому троні на колесах з одного кінця кімнати в інший, катаючись паркетною долівкою.
Збавила темп вона побіля столу, на якому вилискували не одна, як бувало, а відразу чотири кришталеві кулі, осяяні зеленкувато-бурштиновою лампою від Тіффані.[100] Королева Каліфія, астрологиня, хіромантка, френологістка, знавець минувшини і прийдешнього, ув’язла у здоровецькій плоті, що скидалася на насип вагою в три сотні фунтів, і просвічувала наші тіла, наче пулюївське випромінювання. І тут з тіні виринув громіздкий сталевий сейф.
— Я не вчеплюся у вас зубами!
Я підступив ближче. Крамлі рушив назирцем.
— Тільки залиште двері прочиненими, — докинула вона.
Надворі здійнявся крик павича, все ж я насмілився простягти іншу руку. Королева Каліфія раптом відсахнулася, наче обпечена.
— Ви знаєте романіста Ґріна? — глибоко дихаючи, мовила вона. — Ґрема Ґріна?[101]
Я згідливо кивнув.
— Він написав про духівника, який утратив віру. Проте згодом той самий священик засвідчив диво, до котрого сам спричинився. Воскресіння віри викликало неабияке сум’яття, ледь не звело його в могилу.
— І що з того?
— І що з того?.. — вона вп’ялася поглядом у мою долоню, так ніби та була відтята від руки. — Господи милий!
— Щось схоже відбувається з вами? — я почав доскіпуватися.
— Те саме, що трапилося й зі священиком?
— Невже ви загубили віру в себе й утратили дар зцілювати?
— Стеряла все, — буркнула вона.
— І прямо зараз, отеперечки, це відновилося, повернулося до вас?
— Нехай би вас пранці з’їли, але так!
Я з усієї міці притиснув долоню до грудей, аби вона не зуміла більше нічого угледіти.
— Як ви здогадалися? — дивом дивувався.
— То аж ніяк не здогад. Щось на кшталт безпричинної паніки охоплює мене.
Каліфія глипнула на весільні запрошення і газету, що виднілись у моїй простягнутій руці.
— Ви здійнялися вгору, щоб побачитися з ним, — мовила вона.
— Щойно вловили поглядом, чи не так? Це цілковите дурисвітство.
На її обличчі проступив легкий усміх, що невдовзі перемінився на шаленство.
— Люди рикошетять від нього і врешті одцвітають тут.
— Мені здається, що відбувається це не настільки уже й часто, — заперечив їй. — Якщо можна, я з вашого дозволу присяду. Інакше з ніг звалюся.
98
99
Герман
100
101
Ґрем