— Але…
— Жодних але! Матінці Землі усе й так відомо. Констанс відкрила для себе Фройда, докинула до нього Юнга і Дарвіна. А ви знали, що вона затягла у ліжко усіх шістьох голів студії? Бо програла парі Гаррі Кону з «Коричневого казанка». Божилася спокусити Джека Ворнера[183] та всіх його братів, поки у них там вуха не повідлітали.
«Усіх за один рік?» — вигукнув Кон.
«Який, до дідька, рік, — завелася вона, — за тиждень, неділю, вихідний!»
«Ставлю сотню, що не вдасться!» — ввійшов ув азарт Кон.
«Давай тисячу — і справу скріплено», — заявила Констанс.
Гаррі Кон вирячив очі.
«А на що закладаєшся ти?»
«Я натомість!» — видала Реттіґан.
«По руках!» — озвався Кон.
Вона й понеслася.
«Тримай це!» — жбурнула свої трусики і чкурнула звідтіля.
Перевівши дух, Дж. В. Бредфорд заводив далі:
— Ви знали, що якось я був Джуді Ґарленд.[184] Затим — Джоан Кроуфорд, після того Бетті Девіс.[185] Був Бенкгед[186] у «Рятувальному човні». Справжній нічний бродяга, запізнілий дрімайло, негідник. Вам потрібна допомога в пошуку Реттіґан? Можу скласти перелік її покидьків. Деякі опинились у моїх руках. Хочете щось сказати?
— А ваше справжнє «я» хоч десь мелькало? — рубанув із плеча я.
— Боже, сподіваюся, що ні. Наскільки жаско прокидатись у ліжку, де нема нікого, крім мене! Реттіґан. Ви були в її будинку, що виходить на пляж? Арті Шоу[187] зупинявся там після Карузо.[188] Вона заволоділа ним у тринадцять. Він вибирався на стіну «Ла Скала».[189] Коли вона пхнула Лоуренса Тіббетта,[190] він співав сопрано. Машина парамедиків чатувала на розі її будинку в тисяча дев’ятсот тридцять шостому, коли вона робила штучне дихання Тальбергу[191] на Форест-Лон. З вами усе гаразд?
— Почуваюся так, ніби тільки-но відчинив десятитонний сейф.
— Візьміть ще джину. Так повчає Таллула.
— Ви допоможете нам відшукати Констанс?
— Нікому іншому це не до снаги. Я позичив їй цілісінький гардероб мільйон років тому. Віддав їй свою косметичку, яка просто-напросто валялася, показав, як користуватися парфумами, здивовано підіймати брову, підтягувати вуха, вкорочувати верхню губу, розтягувати усмішку, приплюскнути чи округлити перса, йдучи, ставати вищою або зменшуватися до краю. Я заміняв їй дзеркало; вона позувала переді мною, стежачи за тим, як я пильно вдивляюся, підморгую, вдаю докори сумління, напруження, розпуку, завзяття, спів у позолоченій клітці, як хвацько пірнаю у піжаму, імітую оніміння в грудях. Вона їздила на добре натренованих поні, виплигувала у товаристві балерин. Доти, доки вона пішла, була геть іншою людиною. То було десять тисяч водевілів тому. Після усього того їй стало до снаги мірятися силами з іншими актрисами за ролі у стрічках і навіть загарбати їхніх чоловіків… Гаразд, денді, — сказав Дж. В. Бредфорд, виводячи закарлючки у записнику, — тут є імена тих, хто кохав Констанс. Дев’ять продюсерів, десять режисерів, сорок п’ять вільних акторів і куріпка на груші.
— Вона ніколи не могла вгамуватися?
— Коли-небудь зріли тюленів, які прибивалися до дому Реттіґан? Слизькі, наче олія; в’юнкі, як ртуть; гепають у своє ложе, мов блискавиці. Номер один у лос-анджелівському марафоні — з легкістю визнаєте це ще задовго до початку. Тут могли бути голови правління трьох студій, а завершувалось усе Вампірою,[192] Мадам Дефарж,[193] Долі Медісон. От як!
— Дякую, — я пробігся очима переліком, де знайшлося б місце ще двом Бастиліям.
— А зараз даруйте, звісно, Мата Харі[194] має вперше перевтілитися!
Хоп! Він розцвів у своєму кімоно.
Хоп! Я зловив Генрі за руку, і ми скотилися сходами вниз та вирвалися на вулицю.
— Ей! — пролунав голос. — Зачекайте!
Озирнувшись, я підвів погляд. Там, спираючись на поручні, на всі зуби усміхалася Джин Гарлоу — Дітріх— Кольберт, вичікуючи фон Шторгейма, аби той зафільмував її великим планом.
— Я ж тут не один несповна розуму, тут є схибнутіші. Квіклі!
— Альберто Квіклі! — вирвалось у мене. — Невже він живий?
— Він раз на тиждень гасає у нічний клуб, а затим у шпиталь лікуватись. А коли вони зшивають його, він далі проганяє свій прощальний тур. Клятий телепень, у своїх сто дев’яносто запевняв, ніби зустрів Констанс (повна нісенітниця) на шістдесят шостому шосе, коли йому було, Боже мій, сорок чи то п’ятдесят. Намотуючи кілометри країною, він підібрав хлопчака із сумнівною формою грудей. Зробив її зіркою, тим часом його гра відходила на задній план. Влаштував театральний салон для найближчого оточення. Збирає народ вечорами у п’ятницю, аби ті споглянули на Цезаря, котрому ніж у спину наготували, Антонія, який потягнеться за мечем, Клеопатру, що злягла від укусу, — клапоть паперу злетів вниз. — Отак якось! Було ще дещо!
183
184
185
Бетті
186
Тулула
187
188
Енріко
189
190
Лоуренс
191
Ірвінг
192
193
194