Стівен ішов по Бедфорд-роу, руків’ям ясенового ціпка ляскаючи себе по лопатці. У вітрині книгарні Клогіссі його увагу привернула вицвіла гравюра 1860 року, що зображала бій між боксерами Гіненом і Сейєрсом. Навколо рингу тіснилися глядачі в звичних тоді квадратових капелюхах, що поставили на переможця. Ваговики у легких пов’язках на стегнах дружньо простягали один до одного круглясті кулаки. Вони теж тріпочуть — серця героїв.
За рогом він зупинився біля нахиленої розкладки з книжками.
— Кожна за два пенси, — сказав продавець. — За шість пенсів чотири.
Пошарпані сторінки. «Ірландський бджоляр». «Життя і чудеса кюре з Арса{535}». «Кишеньковий путівник по Кілларні».
Я міг би знайти тут і ті книжки, які я отримав у винагороду за успіхи в школі і які потім віддали в заклад. Stephano Dedalo, alumno optimo, palmam ferenti[171].
Отець Конмі, проказавши свої належні малі години, простував через хутір Доннікарні, читаючи впівголоса вечірні молитви.
Занадто гарна оправа, що ж це таке? Восьма і дев’ята книги Мойсея. Таємниця всіх таємниць. Печать царя Давида. Замацані сторінки, книжка десятка разів читана. Хто її тримав у руках до мене? Як пом’якшити шкіру на руках. Рецепт приготувати оцет із білого вина. Як полонити серце коханої жінки. Ось саме те, що мені треба. Склавши докупи руки, прокажи тричі таке закляття:
— Se el yilo nebrakada femininum! Amor me solo! Sanktus! Amen[172].
Хто це написав? Закляття і примови найблаженнішого абата Пітера Саланки, повідомлені для всього вірного люду. Не гірші, ніж такі самі інших абатів, ніж базгранина Йоахіма. Спинися, лисий дядьку, бо інакше ми вискубаємо рештки твоєї чуприни.
— Що ти тут робиш, Стівене?
Діллі, її високі плечі й убога сукенка.
Швидше згорни книжку. Щоб не побачила.
— А ти що робиш? — відмовив Стівен.
Обличчя Стюарта, красунчика Чарльза{536}, облямоване прямими пасмами волосся. Воно шарілося, коли, сидячи біля каміна, вона підсовувала палива своїми розтоптаними черевиками. Я розказував їй про Париж. Зранку любила полежати, вкрившися старими одежинами, крутячи в руках свій позолочений браслет, подарунок Дена Келлі. Nebrakada femininum.
— Що це в тебе? — запитав Стівен.
— Це я купила на іншій розкладці за пенні, — пояснила Діллі, ніяково осміхаючись. — Чи вона придатна?
Кажуть, у неї мої очі. Чи таким самим бачать мене інші? Спритним, здібним і сміливим. Тінь мого розуму.
Він узяв у неї з рук книжку без обкладинки. Шарденаль. Французька мова для початківців.
— Навіщо ти її купила? — запитав він. — Вивчати французьку?
Вона кивнула, почервонівши і зціпивши губи.
Не показуй, що ти здивований. Цілком природна річ.
— Тримай, — сказав Стівен. — Авжеж, придатна. Пильнуй, щоб Меггі не прихопила її у тебе і не віднесла в заставу. Гадаю, всі мої книжки пішли туди.
— Деякі, — відповіла Діллі. — Нам довелося.
Вона потопає. Докори. Врятувати її. Докори. Все проти нас. Вона й мене потягне з собою на дно, очі й волосся. Довгі коси водоростей сповивають мене, моє серце, мою душу. Солона зелена смерть.
Ми.
Докори сумління. Сумління докори.
Злидні! Злидні!
— Привіт, Саймоне! — окликнув його отець Каулі. — Як твої справи?
— Привіт, Бобе, привіт, старий, — одізвався, зупиняючись, містер Дедал.
Потискаючи один одному руки біля антикварного магазину Редді і дочка, вони гучно ляснули долонями. Отець Каулі кілька разів пригладив складеними докупи пальцями свої звислі вуса.
— Що там у тебе хорошого? — запитав містер Дедал.
— Та хорошого мало, — відповів отець Каулі. — Двері мого будинку забарикадовані, Саймоне, і двоє чолов’яг никають навколо нього, прагнучи зайти всередину.
— Як весело, — сказав містер Дедал. — І хто ж таке придумав?
— Ох, — зітхнув отець Каулі. — Один дряпіжник, який і вам знайомий.
— Той, у кого горбата спина? — запитав містер Дедал.
— Саме він, Саймоне, — відповів отець Каулі. — Рувим із роду Рувимового. Я тут саме чекаю Бена Долларда. Він має піти до Довгого Джона, щоб той усунув тих двох. Мені треба лиш трохи часу.
Плекаючи слабеньку надію, він позирнув на набережну туди й сюди, і його великий борлак щоразу випинався на шиї.
— Та я знаю, — сказав, киваючи головою, містер Дедал. — Старий горопаха Бен! Завжди за кого-небудь клопочеться. Постривай же!
172
Моє небесне створіння в жіночій подобі. Кохай тільки одного мене. Свят! Амінь