— Ну то й що? — відмовив містер Дедал. — То я знічев’я бринькав.
— Ходімо, ходімо, — наполягав Бен Доллард. — Женіть геть смуток і журбу. Рушмо, Бобе.
Подався він повільною ходою, Доллард, у широчезних матроських штанях сам попереду (ану, хапайте он того, що в: хапайте його негайно) до салону. Він гепнувся, Доллард, на стільчик. Його здоровецькі ручиська гепнулися на клавіатуру. Гепнулися і спочили.
Лисий Пет зустрівся на порозі з золотом, що верталося безчайне. Стурбований він жадав віскі й сидру. Бронза стежила біля вікна, бронза здаля. Кабріолет дзенькнув, рушив із місця в кар’єр.
Блум почув його, тихий дзеньк. Поїхав. Зітхнув, і легкий подих зітхання спрямував на німий букетик синеньких квіточок. Дзенькіт. І гайда. Дзелень. Слухай.
— Кохання і війну{555}, Бене, — сказав містер Дедал. — Господу до вподоби те, що діялося в давні часи.
Відважний погляд міс Дус, прихований від чужих поглядів, відвернувся від фіранки, осліплений навалою сонячних променів. Поїхав. Задумана (чи хто знає?), осліплена (сліпучі промені), вона опустила завісу, сіпнувши шнур. Поринула в задуму (чому він так швидко{556} поїхав, коли я?) разом із своєю бронзою і баром, де стоїть лисий біля золотоволосої сестрички, невишукане поєднання, поєднання невишукане, суперневишукане, у повільні струмені прохолодної, тьмяної, зеленкуватої глибочини, eau de Nil[180].
— Того вечора за рояль сів бідолашний Гудвін, — нагадав їм отець Каулі.
— Але він не зумів порозумітися з роялем.
Не зумів.
— Він наполягав на своєму, — пояснив містер Дедал. — І ладен був стати на прю з самим чортом, не те що. Старий легко заводився після першої ж чарки.
— А ви пам’ятаєте, як усе було тоді, бий його сила Божа? — озвався Бен Бурмило Доллард, відвертаючись на стільчику від постраждалих клавішів. — І до того ж, з бісового батька, я був не при костюмі.
Усі троє засміялися. Був без костюма. Все тріо засміялося. Не при костюмі.
— Але тоді нам на поміч прийшов наш приятель Блум, — докинув містер Дедал. — До речі, де моя люлька?
І подався назад до бару в пошуках люльки і втраченого акорду. Лисий Пет приніс випивку для Ричі й Польді. А отець Каулі засміявся знову.
— Здається, врятував становище тоді я, Бене.
— Таки ви, — визнав Бен Доллард. — Я чудово пригадую ті вузенькі штанці. Вам, Бобе, спала на думку блискуча ідея.
Отець Каулі почервонів аж до лискучих мочок вух. Він урятував стано. Вузенькі штан. Блискуча іде.
— Я знав, що він у скруті, — пояснив превелебний. — Дружина його грала по суботах на піаніно в кав’ярні за мізерну плату, і я від когось прочув, що вона має ще й такий підробіток. Пригадуєте? Цей їхній заклад ми шукали по всій Голлс-стрит, аж доки продавець у Кео дав нам номер будинку. Пригадуєте?
Бен пригадував, і його пласке обличчя оживилося від споминів.
— Боже милий, там були якісь барвисті оперні мантії і ще сила-силенна всякої всячини.
Містер Дедал обернувся з люлькою в руці.
— Все це в стилі Мерріон-сквер{557}. Боже милий, бальні вбрання і вбрання для урочистих церемоній. І він ще й не хотів брати грошей. Чуєте? Бозна скільки трикутних капелюхів, болеро і коротких шароварів. Чуєте?
— Так-так, — підтвердив, киваючи, містер Дедал. — З місіс Меріон Блум яких тільки вбраннів не знімали.
Кабріолет котився по набережних. О’Кріп вивернувся на тугих гумових шинах.
Печінка з беконом. Біфштекс і запечені нирки. Добре, сер. Добре, Пете.
Місіс Меріон МЕТЕМ БЗИК ОС метем психоз. Дух горілого Поль де Кока. Гарне ймення у.
— А яке у неї дівоче прізвище? Повногруда була дівка. Меріон…
— Твіді.
— Ага. Чи жива вона?
— Ще б пак.
— Вона ж була дочка…
— Дочка полку{558}.
— Саме так і не інак. Я пам’ятаю старого тамбур-мажора.
Містер Дедал черкнув, викресав, припалив, і зрештою пихнув клубком пахучого диму.
— Чи ірландка? От цього, чесно кажучи, не знаю. Як ви вважаєте, Саймоне?
Ще один клубок міцного пахучого диму з потріскуванням.
— Щічний м’яз це… Що?… Трохи застаріло… О, вона звичайно ж… О, Моллі, ірландська дівчино, ти моя красуне.
І пихнув пухнастою хмарою запашного диму.
— З Ґібралтарської скелі… прямо сюди.
Вони скніли у сутінках океанської глибини, золото біля помпи, що помпує пиво, бронза біля пляшок із вишневим лікером «мараскін», обидві замислені, Майна Кеннеді, Лісмор-террас, 4, Драмкондра, з Айдолорес, королевою, Долорес, мовчазна.