Рушає далі. Дорогу йому заступає ганчірник із клунком за плечима. Блум ступає ліворуч, і клунконіс у той самий бік.
БЛУМ: Дозвольте.
Оминає його і йде далі.
БЛУМ: Бери праворуч, праворуч, праворуч. Якщо в Степсайді{744} Турклуб поставив дороговказ, завдяки кому таке добре діло? Дякувати тільки мені, тому, хто там заблукав, а потім виступив на сторінках «Ірландського велосипедиста» з листом «У нетрях Степсайду». Бери, бери, бери праворуч. Ганчірник опівночі може бути поруч. Убивці завжди кортить повернутися до того місця, де вчинив злочин. Ганчірника — туди, де нахапав свої ганчірки тощо опівночі. Де ховає крадене.
Джекі Кеффрі, за яким женеться Томмі Кеффрі з розгону налітає на Блума.
БЛУМ: Ой!
Хитнувшись на хистких ногах, він зупиняється. Томмі і Джекі зразу щезають. Руками з пакунками Блум починає ляскати себе по кишеньці для годинника, по кишені для грошей, по внутрішній кишені, по принадах гріха і по картоплині з милом.
БЛУМ: Бережися кишенькових злодіїв. Давній злодійський викрутас. На ходу зіткнеться з вами і зріже ваш гаман.
Довкола никає чийсь мисливський пес, ніс до землі, щось шукає, винюхує. Яийсь чолов’яга чхає. І ось з'являється бородатий згорблений дідуган у довгому каптані сіонських старшин і ковпаку з червоними китичками. Окуляри в роговій оправі зсунулися на кінчик носа. Жовті патьоки отрути на змореному обличчі.
РУДОЛЬФ: За сьогоднішній день ти примудрився проциндрити аж цілі дві півкрони. Я ж казав тобі: ніколи не води компанії з п’яними гоями. От. Грошиків тобі від того не прибуде.
БЛУМ (понуро стоїть, ховаючи за спиною пакунки з бараниною та свининою, відчуваючи їхні холод і тепло). Ja. Ich weiss, papachi[319].
РУДОЛЬФ: А що ти тут робиш у такому місці? Чи у тебе немає душі? (Тремтливі пазурі мацають Блумове німотне обличчя.) Чи ти, може, не мій син Леопольд, не онук Леопольдів? Чи ти не любий мій син Леопольд, що залишив дім батька свого і залишив бога своїх прабатьків Авраама і Якова?
БЛУМ (обережно): Так, це справді так, тату. Мозенталь. Усе, що лишилося від нього.
РУДОЛЬФ (суворо): А одного разу тебе привезли вночі додому п’яного в дим, бо ти пропив усі свої шилінги, до останнього пенса. Як називають тих ваших хлопців, що бігають?
БЛУМ (вузькоплечий юнак у шикарному синьому оксфордському костюмі з жилетом і в тирольському брунатному капелюсі, з годинником Вотербері з чистого срібла на подвійному ланцюжку «Принц Альберт» із печаткою і дармовисиками. Один бік костюма покритий не засохлою грязюкою): Побігаї, тату. Це було один-єдиний раз.
РУДОЛЬФ: Один-єдиний! Весь викачався в грязюці. Рука розпанахана. Може бути правець. Вони таки доведуть тебе до капуту, Леопольде-любчику. З цими хлопцями треба бути насторожі.
БЛУМ (вагаючись): Вони умовили мене пробігти спринт. А там була грязюка, я й посковзнувся.
РУДОЛЬФ (із презирством): Goim nachez[320]. Гарна картина для твоєї бідолашної матері!
БЛУМ: Мама!
ЕЛЛЕН БЛУМ (З'являється як у пантомімі, де буває присутній цей комічний персонаж: провінційна панія у чіпці зі стрічками, в криноліні і з турнюром, як у вдови Твенкі, блузка з рукавами пишними від плеча до ліктя і вузькими від ліктя до зап'ястя, що защібається на спині, сірі рукавички, брошка з камеєю, волосся вкладене в сітку. Вона підходить до поручнів сходового майданчика, тримаючи криво свічник, і перелякано репетує.) Боже, мій Боже милий! Що це вони з ним зробили! Де мої солі? (Задирає поділ і починає гарячково копирсатися в кишені смугастої нижньої спідниці. Звідти випадають слоїк, шматочок проскури, зморщена картоплина, целулоїдна лялечка) Свята Божа Мати, але де ж ти був, де?
Блум, мимрячи щось нерозбірливо, опустивши очі додолу, силкується засунути свої пакунки в кишені, які й так переповнені, і, зазнавши невдачі, стоїть ні в сих ні в тих, щось бурмочучи.
ГОЛОС (гостро): Польді!
БЛУМ: Хто це? (Ховає голову між плечі, чекаючи духопела.) Слухаю вас уважно.