ГАРМИДЕР (безскладуйладукрикгикспередуйззаду): Он він, Блум! Хапай Блума! Ловиблума! Ловизлодія! Гей! Агей! Хапай його на розі!
Під риштованням на розі Бівер-стрит Блум, захеканий, зупиняється біля гамірної сварливо юрби, не відаючи щоякби та чоготам галубалу галайбалай держи! бий! та коли б не дійшло до бійкиганьби.
СТІВЕН (із вишуканими жестами, дихаючи глибоко й повільно): Ви мої гості. Непрохані. Волею п’ятого з Ґеорґів і сьомого з Едвардів. У всьому винна історія. Байки матерів пам’яті.
РЯДОВИЙ КАРР (до Сіссі Кеффрі): Він що, кривдив тебе?
СТІВЕН: Я звернувся до неї в кличному відмінку жіночого роду. Чи, мо’, середнього. І в неродовому відмінку.
ГОЛОСИ: Та не чіплявся він. Забрехалась дівка. Тільки вийшов від Когенихи. І чого цей шум учинився? Солдати пруть на цивільних.
СІССІ КЕФФРІ: Я ото гуляла з солдатами, вони відійшли під кущики, ну, самі розумієте чого, а тут ні сіло ні впало цей молодик причепився. Але ж я вірна тому, хто пригощає, хай я навіть дівка за шилінг.
СТІВЕН (угледівши голови Кітті й Лінча): Вітаю, Сизіфе. (Показуючи на себе й на довколишніх.) Поетичне. Неопоетичне.
ГОЛОСИ: Вона вірнатомухто.
СІССІ КЕФФРІ: Атож, щоб я з ним пішла. А я вже ж подружилася з солдатом.
РЯДОВИЙ КОМПТОН: А чи не хоче він, щоб йому заїхали у вухо, гад оцей? Смальни йому, Гаррі.
РЯДОВИЙ КАРР: Він що, кривдив тебе, поки ми там маленьку нужду справляли?
ЛОРД ТЕНІСОН (у куртці кольорів англійського прапора і в штанях для крикету, без капелюха й з розкошланою бородою): Їхня справа — не розмірковувати.
РЯДОВИЙ КОМПТОН: Та вріж йому, Гаррі!
СТІВЕН (до рядового Комптона): Не знаю, як вас звати, але вся правда на вашому боці. Як сказав доктор Свіфт, один чоловік у латах поб’є десятьох у сорочках{824}. Сорочка тут синекдоха. Частина замість цілого.
СІССІ КЕФФРІ (до юрби): Та ні ж бо, я була з цими рядовими.
СТІВЕН (люб’язно): Та що ж тут лихого? Солдат бравий хлопець. Я, наприклад, гадаю, що всяка дама…
РЯДОВИЙ КАРР (у збитому набакир кашкеті, підступає до Стівена): Чуєш, начхальнику, а що коли я зараз тобі бах по зубах, га?
СТІВЕН (задивившись у небо): Що коли? Неприємно вельми. Шляхетне мистецтво самовиправдання. Особисто я ненавиджу дію. (Махає рукою.) Трохи рука поболює. Enfin, се sont vos oignons[386]. Тут якесь непорозуміння. Скажи, в чому ж річ?
ДОЛЛІ ГРЕЙ (зі свого балкона махає хустинкою, подаючи знак єрихонської героїні): Раав. Кухарчин сину, прощавай. Щасливо повернутися до Доллі. Хай сниться тобі дівчина, яку ти покинув, а ти снитимешся їй.