Кренлі потребує одинадцятьох щирих ірландських хлопців із Віклоу{366}, щоб звільнити вітчизну. Щербату Катлін{367} з її чотирма ясно-зеленими ланами, а в її домі чужинець. І якби ще одного, що привітав би його словами: аве равві. Дванадцятеро з Тайнагелі. Він кличе їх, чекаючи в затінку гірської долини{368}. Юність моєї душі я дарував йому щоночі. Боже поможи йому. Хай йому щастить.
Моя телеграма вже в Муллігана.
Дурощі. Плекатиму їх і далі.
— Нашим молодим ірландським бардам, — продовжував повчати Джон Еглінтон, — ще доведеться створити такий літературний образ, який світ поставив би поряд із Гамлетом англосакса Шекспіра, хоч я, як і колись старий Бен{369}, захоплююся ним, однак не впадаючи в ідолопоклонство.
— Усі ці питання, вони є, власне, академічні, — оголосив із свого темного закутка Рассел. — Хто такий Гамлет, чи він є сам Шекспір, чи Яків Перший, чи Ессекс{370}. Суперечки церковників про те, чи можна вважати Ісуса історичною особою. Мистецтво має на меті відкривати нам ідеї, духовні цінності, позбавлені форми. Наріжне питання щодо мистецького твору — чи досить глибокі джерела, які його живлять. Живопис Ґюстава Моро{371} це живопис ідей. Найнатхненніші вірші Шеллі, орації Гамлета дають змогу нашому розуму причаститися до джерел вічної мудрости, до Платонового світу ідей. А все інше — це домисли школяриків для школяриків.
А. Е. розповідав про інтерв’ю що дав журналістові-янкі. Понаписували бозна що бісові діти.
— Кожен професор спочатку був школяриком, — дуже чемно зауважив Стівен. — Арістотель був колись учнем Платона.
— Можемо сподіватися, що він ним і залишився, — озвався спроквола Еглінтон. — Мені він уявляється відмінником з похвальною грамотою під пахвою.
Він знову засміявся, звертаючись до усміхненого бородатого обличчя.
Духовність позбавлена форми. Отець, Слово і Святий Подих. Всеотець, небесна людина, Ієсос Крістос, чудотворець краси, Логос, який страждає у нас в душі щомиті. Воістину ось так воно і є. Я є вогонь на олтарі. Я є жертовний тук{372}.
Данлоп, Джадж, що найшляхетніший він був з усіх римлян, А. Е., Арвал, це невимовне ймення у вишніх небесах, К. Г., навчитель їхній, чия особа для вірних всіх не є незнана. А братове великої білої ложі пильнують безупинно чи часом хто не потребує їхньої помічної руки. Христос із сестрою-невістою своєю, волога світла, народжена від діви з богоданою душею, Софія розкаяна, вона перейшла на площину будд. Езотеричне життя не призначене для звичайної людини. З. Л. повинна спочатку позбутися своєї недоброї карми. Одного разу місіс Купер Оуклі сподобилася на мить побачити елементарну сутність нашої славетної сестри О. П. Б.
Ой як негарно! Pfuiteufel[114]! Та як вам, пані, не соромно підглядати, коли у дами зі споду визирає елементарна сутність.
Зайшов містер Кращ, високий, молодий, лагідний, приязний. Рука його елеґантно тримала записник — новенький, великий, чистий, лискучий.
— Ось цей зразковий учень, — сказав Стівен, — напевно дійде висновку, що роздуми Гамлета про майбутнє душі його високости, цей неприродний, нісенітний, недоладний монолог, такі ж банальні, як і в Платона.
Джон Еглінтон озвався, насупившись і спалахнувши гнівом:
— Слово чести, серце моє обкипає гарячою кров’ю, коли я чую, що хтось порівнює Арістотеля з Платоном.
— А хто з цих двох, — запитав Стівен, — хотів був вигнати мене з своєї держави?
Вихоплюйте з піхов ваші кинджали дефініцій. Кінність це щойність усекінности. Вони схиляються перед еонами і панівною тенденцією. Бог — це галас на вулиці: дуже близько до того, що твердять перипатетики. Простір — це те, що вперто маячить у тебе перед очима. Крізь простори, менші, ніж червоні кульки крови людини, вони прослизали слідом за сідницями Блейка у вічність, якої наш рослинний світ є лише тінню. Тож тримаймося за тут і тепер, крізь які все майбутнє плине у минуле{373}.
Містер Кращ, приязний, підступив до свого колеги.
— Гейнс пішов, — повідомив він.
— Справді?
— Я показував йому книжку Жюбенвіля{374}. А він, бачте, в захваті від Гайдових «Любовних пісень Коннахту». То я так і не спромігся притягти його на цю дискусію. Він гайнув до Джілла, хоче купити негайно ті пісні.