— О, гм. Ну, час від часу трапляється… — Він зиркнув на Мактавіша, а потім знову на мене. Забув решту свого речення і просто сказав: — З природних причин.
Я завжди вважав цікавим це словосполучення. Людські істоти за своєю природою так легко піддаються емоціям, базовим інстинктам. Ми так гостро відчуваємо певні речі — звісно, любов, але також і ненависть, — що практично створені руйнувати. Убивство, мені здається, — така сама природна причина, як і будь-яка інша.
— У вас ніколи не було проблем із гостями? — розпитував далі я. — Скажімо, бійки абощо?
— У нас тут розкішний відпочинок, а не рейс для бюджетних туристів. — Він подивився на Ройса, який саме відтягував м’ясисті мішки під очима Мактавіша й зазирав у кутики. — Хоча у нас ніколи раніше не було письменників.
— У вас, певно, є способи затримати проблемних пасажирів?
— Гадаю, ми могли б замкнути когось у морозильній камері, якби виникла така потреба, але я ніколи про це не думав. Якби щось загрожувало життю, прибула б Королівська служба авіамедиків[13], але протягом цієї подорожі ми переважно віддалені від людей і вже змирилися з таким. Ми навчені реагувати на позаштатні ситуації — медичні тощо — на випадок, якщо щось різко піде не за планом. Але не те щоб ми це робили на автоматі. Робимо все, що можемо.
— А таке вважається «не за планом»?
Аарон знизав плечима.
— Я бачив і гірше.
Мої ошелешені очі сказали за мене: навіть не довелося просити, щоб він продовжив.
— Років тридцять тому на коліях припаркувався шкільний автобус. Це було ще до того, як ми стали розкішним готелем на рейках, коли перевозили вантажі. Ось це — безглуздя. — Він видихнув повітря крізь зуби. Згадуючи, похитав головою. — Загинуло четверо дітей і вчитель, плюс водій автобуса, звісно.
Я знаю, що ви звернули увагу на фразу «років тридцять тому», адже минуле в детективних романах ніколи не спить. Друга справа завжди стає важливою для розгадки основної таємниці, і тут, я вам скажу, ситуація аналогічна. Звісно, на вибір є кілька сюжетних ліній і додаткових справ.
Я думав про шкільний автобус. Сільські громади зазвичай мають лише одну школу на значні території, і автобус не був би традиційним. Це був би білий ретромінівен, який курсував би навколишніми селами. Маршрут міг займати кілька годин і кілька разів перетинати залізницю.
— Машиніст не побачив на коліях автобуса?
— Ця махина важить…
— Тисячу чотириста тонн, — крикнув Ройс із підлоги, доводячи, що він фероеквінолог. Він зняв лівий черевик і шкарпетку Мактавіша й зараз возився з пальцями його ніг. Я не був певен, чи перейшли ми вже від розтину до фетишу. Мактавіш помер від отруєної фляги, а не від іржавого цвяха.
— Точно. — Аарон повернувся до мене. — Ми не можемо миттєво зупинитися. Ви б бачили, як ми розворот у три прийоми робимо. Я тоді був учнем інженера. Вісімнадцять, перша робота. Таке складно забути. То була не наша провина.
Я раптом уявив крихітні долоні, притиснуті до вікон. Тисяча тонн сталі налітає на них на повній швидкості.
— Як автобус міг не помітити величезний потяг, що мчить на них?
— Водія автобуса було трохи складно розпитати — його сплющило. Неможливо перевірити й справність двигуна чи трансмісії — усе розлетілося навсібіч. Це займе багато часу?
Ройс намагався всадити тіло Мактавіша. Буркнув «Потримайте!» так, як зробив би механік із викруткою в зубах, і штовхнув Мактавіша в мій бік. На мить я завагався, що варто залишати свої відбитки на місці злочину, але труп уже нахилявся до мене, і я подумав, що міркувати над цим запізно, адже руки Ройса вже торкалися його язика й пальців ніг. Я ступив крок назустріч і притримав тіло за плечі нахиленим уперед, поки Ройс стягував із нього піджак, даючи мені вказівки підняти небіжчикові ту чи іншу руку.
Без піджака на тілі Мактавіша помітніше проявлялися ознаки смерті. Вени на шиї мали вигляд яскраво-синіх струмків. Ройс заходився закочувати йому рукави, і я помітив, що шкіра на лівій руці Мактавіша була блискуча та вкрита рубцями — таке буває від давно загоєних опіків. Це тягнулося до шиї та, ймовірно, вниз ногою. На ній закарбувався наїзд, у якому Мактавіш дивом вижив.
Ройс зазирнув у складки обох ліктів. Потім підвівся.
— Мені потрібно побачити його купе. І флягу.
Аарон знову подивився на годинник. Він дозволив нам поглянути на тіло під приводом безпеки пасажирів, але тепер лишалося менше ніж сорок п’ять хвилин, перш ніж у поїзд сяде справжня поліція, і його обережність проявилася знову.
13
Королівська служба авіамедиків (RFDS) — це некомерційна організація, яка надає екстрену медичну й первинну медико-санітарну допомогу мешканцям сільських, віддалених і регіональних районів Австралії.