— Прошу. А поясніть, чому я чую про те, що ви з Аланом вважаєте смерть Генрі підозрілою?
Ця тема для мене була значно комфортнішою.
— Гадаю, обставини вимагають певного розслідування. І вважаю, що багато людей мали причини не любити Мактавіша.
— Багато людей?
— Ну, всі.
Вона відвернулася від колій та зміряла мене поглядом.
— Як щодо мене?
Я завагався.
— Я чув, що між вами з Мактавішем колись палало полум’я пристрасті.
Її руки перебирали прути огорожі.
— Хіба що полум’я свічки, ніж багаття. Горіло не дуже довго.
— Але ви справили на нього враження — він же надав вам той відгук. І ви єдина пропустили його панель наступного ранку.
— Усе це мене трохи приголомшило. — Вона зітхнула. — Хай там як, я рада, що пропустила її.
— Там було жахливо. Вам пощастило, що ви це пропустили.
— Мабуть, гарний матеріал для дослідження.
— Я б хотів, щоб люди припинили про це говорити.
Зараз вона жувала фільтр від сигарети. Їй було явно ніяково, але вона не йшла. Ніби хотіла, щоб я у неї щось запитав. Як і Джаспер зі своєю правдою, вона відчайдушно прагнула випустити щось назовні. Або хотіла дізнатися, як багато мені відомо. Я був радий грати в цю гру.
— Ройс почув вас у кімнаті Мактавіша вчора ввечері.
Ліза пирхнула.
— Ройс алкаш.
— Отже, ви не були в його кімнаті? Сумніваюся, що він впустив би Мейджорс. Гаррієт має ірландський акцент, Синтія та Брук занадто молоді, а Симона занадто голосна. У мене таке відчуття, що навіть п’яний Ройс не переплутав би всі ці голоси.
Вона мовчала.
Я дістав із кишені спалений чек і показав їй.
— Цікаво, чи достатньо цього, щоб купити відгук?
Ліза засміялася, але я бачив, що вона трохи здивована.
— Якщо ви думаєте, що я заробляю на продажу книжок достатньо, щоб викласти двадцять п’ять штук за відгук, то це маячня. Крім того, від такої суми в Генрі й серце не тьохнуло б.
— Можливо, є й інші способи оплати.
Вона скривилася.
— Ви набралися цього від Ройса, чи не так?
Мій погляд ковзнув на колії. Я справді спирався на Ройсову думку, і навіть коли казав це, відчував неприємний посмак на язику.
— Так, вибачте. Це не моя особиста думка. Бачу, ви хочете щось мені сказати, тому й пішли сюди за мною. І ви перша людина, яка практично попросила мене її розпитати. Можливо, я ставлю не ті запитання. Що саме ви хочете мені сказати?
Це була краща тактика. Вона глибоко вдихнула.
— Я його не вбивала, — сказала вона. — Але завтра ви думатимете, що саме я це й зробила. Мабуть, я просто хотіла це комусь сказати. Припускаю, що ви записуєте це для книги. Ви напишете про це як є?
— А що станеться завтра?
— Це неправильне запитання.
— Але ж ви були в його кімнаті?
— Якщо це вас ощасливить, то так, я пішла туди, щоб подякувати йому — словами — за підтримку. Ройс стукав у двері, тому мені довелося залишитися там, поки ви двоє не підете. Це все.
Я на секунду замислився.
— Ви не били його? У смітнику були закривавлені серветки.
— Ні.
— Дозвольте мені представити цей сценарій. Ви йдете до його кімнати, щоб словами подякувати за підтримку. — Вона кивнула. — Але, можливо, слів замало. Можливо, Мактавіш хоче іншої подяки. Ми всі знаємо, яким він був. Можливо, він хапає вас за руку, досить міцно, щоб лишити синець просто тут, трохи вище за лікоть. Може, ви тріснули йому по носі. Це ж не вбивство. То навіщо приховувати? Я близько?
Вона повернулася, щоб піти. Я потягнувся до неї, але зупинився. Не хотів бути чоловіком, який хапає жінок.
— Я вам вірю, — сказав я. Через це вона сама розвернулася до мене. — Мактавіш був негідником. Хай про що ви хвилюватиметеся завтра, можливо, ми зможемо це випередити. Допомогти одне одному.
Вона не відповіла, але з того, як ходили жовна на її щоках, я зрозумів, що вона скрегоче зубами.
— У вас досвід у юриспруденції — це може стати в пригоді.
Вона блиснула зубами. Майже усмішка.
— То ось що ви робили? Ройса залучили з криміналістики? Мейджорс — із психології? А мене — з права? А яка роль Вольфганга? Що — бути мудаком? Усі наші компетенції об’єднані в одному супердетективі? Як у «Могутні морфи: Рейнджери сили»[16]?
Я зашарівся.
— Коли ви так про це говорите, звучить безглуздо.
— Це і є безглуздо. Ми — письменники. У мене не було юридичної практики вже… Стривайте, а який саме в мене психологічний портрет згідно з Мейджорс?
— Покинута коханка, — відповів я.