Я відповів йому: «ШІ не замінить людський мозок, Енді. Але насміши мене. Кого ще підозрює Скайнет[17]?».
Хороший бік тролінгу Енді полягає в тому, що інколи все, що потрібно, — це підштовхнути його, і він зробить усе сам. Він відповів: «Агент ФБР під прикриттям… І ще сатанинський культ смерті».
Була пауза, потім Енді знову написав повідомлення: «Гаразд, зрозумів. Добраніч».
Інтернет гальмував, потім почав зникати. Я повернувся до свого розслідування. Цього разу відвідав форум «Дворняг Морбунда» на реддіті. Остання дискусія мала назву «„Настає світанок“: дискусія-спойлер». Я почасти очікував, що новина про смерть Мактавіша вже розлетілася, але, очевидно, цього ще не сталося.
Я прокрутив тред. Люди обговорювали останню книгу, і багато хто із жахом передчував кінець «Детектива Морбунда». Мою увагу привернув один пост:
«MongrelWrangler22 (адмін):
О ні, народе. Морбунд — то моє ЖИТТЯ. Я буквально тут лежу й ридаю. Мені доведеться придбати інший примірник, бо цей весь у сльозах. Якщо це кінець… Я не знаю, що робитиму…».
Користувач був адміном, що відповідало б комусь, хто пов’язаний із Дворнягами на організаційному рівні: можливо, президенту. Мені це дуже нагадало Брук. Я прогортав відповіді: суміш співчуття до MongrelWrangler22, відверте заперечення того, що Морбунд міг бути мертвим, і один тривожний пост, у якому говорилося, що «нам просто потрібно дістатися до Мактавіша. Упевнений, ми зможемо… переконати його… з правильною мотивацією», і поруч — невеликий смайл із молотком.
Я втомився від потоку коментарів і натиснув на профіль MongrelWrangler22. Припустив, що аватар був мультяшною версією самого Морбунда, з огляду на його грубувату шотландську зовнішність, а місцем перебування була зазначена Австралія. Окрім цього, профіль був анонімним. Проте всі останні коментарі MongrelWrangler22 були акуратно наведені нижче. Я клацнув на перший-ліпший:
«Я можу дещо сказати? Я люблю ці книжки, бо відчуваю, що він розмовляє зі мною. Знаєте? Ніби вони написані тільки для мене. Казка перед сном або особливе ставлення. Я знаю, що ви, народе, любите ці книжки так само, як і я, але це відчуття, коли я їх читаю… Ніби є лише він і я. Дайте знати, чому ви читаєте книги про Морбунда. Хотілося б почути від усіх ».
Що Мейджорс казала про одержимість? Що це здатність зосереджувати чужий досвід на собі? Це підійшло один в один.
Я повернувся на сторінку профілю MongrelWrangler22 і відкрив останній коментар, щоб перевірити, чи згадується в ньому «Ган». Коментар опублікували три дні тому в треді «„Настає світанок“: дискусія-спойлер»:
«Відбій. Повторюю. Відбій. Я знову можу дихати.
Арчі-довбаний-Бенч!»
Наступні коментарі були варіаціями запитань «Хто такий Арчі Бенч?» і «Не розумію, у чому річ?», але від MongrelWrangler22 відтоді не було публікацій. Зручно: час посту точно збігався з моментом посадки на поїзд, який їде через глибинку з обмеженим зв’язком. Я не бачив, хто б іще це міг бути, окрім Брук.
«Відбій». Що вона мала на увазі? Зараз в інтернеті все буквально — буквально все, тому було складно сказати. Відбій чого?
Спонтанно я спробував пошукати «Арт-проєкт Вольфганга». Але запит був надто розпливчастим, і мені траплялися сторінки й сторінки про його тезку — відомого австрійського музиканта. Стало цікаво, чи говорить Вольфганг німецькою і чи зможе він допомогти мені з «Райхом». Потім я спробував усі комбінації імені Вольфганга та слів «письменник», «мистецтво», «інтерактивний» і «досвід». Усе, що я отримав, — це посилання на сторінки цього фестивалю, де наприкінці кожної біографії повторювався той самий рядок: «Наступним він випустить інтерактивний арт-проєкт під назвою „Смерть літератури“».
17
Скайнет (англ.