— Коли той коп попросив вас із Едді допомогти перенести тіло. Ми стояли надто далеко, а він не дозволяв підійти ближче. Але ж ти бачив його, так?
Я прокашлявся.
— Так. Але якби це був Гелловін, то я був би ослячою дупою.
— Що?
— Я ніс ноги.
— Ну? — квапила мене Люсі. — Він був схожий на Майкла?
— Ох, Люсі! — Я нарешті зрозумів, що за відчай був у її голосі. Мабуть, вона подумала про це вже за сніданком, інакше підняла б усіх на вуха й наша сімейна розмова була б ще похмурішою. Та все ж таки ніхто ще нічого не сказав їй прямо. — Це був не Майкл.
— Анітрохи не схожий?
— Це був не він, серйозно. Я єдиний, хто тут схожий на нього, і, здається, усе ще… — Я театрально обмацав себе руками, наче намагався впевнитись, що досі живий. — Так, усе ще з плоті й крові. Слухай, Софія просто всіх нас налякала. Пропоную почитати, про що вона говорила… — І знову підніс до очей телефон.
Окрім мене, Люсі була єдиною за столом, хто не чув про Чорного Язика.
Вона похитала головою.
— Я вже шукала. Це було давно, але схоже, що тоді це була гучна справа. Здійняла купу галасу, і, як завжди, журналісти вигадали вбивці круте прізвисько. Хтось убив стареньку пару в Брісбені. А потім жінку в Сіднеї.
Я нарешті зрозумів, чому не чув про це. Останні кілька років я ретельно оминаю криваві новини. Фігурувати в одній такій було для мене достатньо.
— Як їх звали? — запитав я.
— Ох… — Люсі погортала статтю в телефоні. — Елісон Гамфріс і… не бачу. Ох. Вільямс. То було подружжя. Марк і Жанін.
— Софія сказала, вони задихнулися. Їх… катували?
— Це повільна смерть. Я б, мабуть, просто… — Вона склала пальці пістолетиком, приставила його собі до скроні й удала, що стріляє. — Це краще, ніж ось так помирати. Люди бояться, що це може бути серійний убивця. Він чи вона скоїли це тільки двічі. Звісно, там була пара, але це один випадок чи два? Тобто це дві жертви, але як їх рахують, коли визначають, чи вбивця є серійним? Які там критерії?
— Я не спеціаліст у цьому.
— Хіба ти не пишеш про таке?
— Я пишу про те, як писати про таке.
— Можливо, річ у театральності. Може, кілька видовищних убивств вартує більше, ніж довга серія простих. Принаймні для газет. — Перш ніж я встиг запитати Люсі, чи вважає вона смерть обгорілого чоловіка на нерозталому снігу видовищним убивством, вона повела далі: — Софія меле таку дурню. Я не вірю, що тут, на гірськолижному курорті, ховається вбивця. Я просто хотіла запитати, чи ти впізнав його. Раптом ти бачив його вчора за обідом або в барі з Енді. Чи просто десь на території.
Це здалося мені слабкою спробою замести сліди.
— Чому тобі так хочеться знати, хто це?
— Тому що мені моторошно від того, що його ніхто не знає. Схоже, ніхто не зник.
— Я певен, у них є гостьова книга. Може, він приїхав сам.
— Кажуть, що всі гості на місці.
— Звідки ти знаєш?
— Я розмовляю з людьми. З власницею комплексу. Спробуй за нагоди.
— Я не впізнав його, — зізнався їй.
Знаю, що в цій історії оповідач я, але тоді мені здалося цікавим, що я був не єдиним, хто встромляв носа в цю смерть. У детективних романах заведено поступово досліджувати мотиви низки підозрюваних, але тільки з погляду допитливого спостерігача. Чи можу я назвати себе детективом лише тому, що це мій голос ви тепер слухаєте? Думаю, ця історія мала б зовсім інакший вигляд, якби її написав не я. Можливо, я все-таки просто Вотсон.
То що ж так зацікавило Люсі, що змусило її полювати за непевним інтернетом на даху в пошуках зачіпок? Спостерігаючи за нею, я вловив на її обличчі легку тінь розчарування. Роздратовано стиснуті щелепи. І дещо зрозумів.
— Ти цікавишся цим убивством, щоб позбутися Кроуфорда, — сказав я. — Що довше наш Джон Доу[9] лишатиметься Джоном Доу, то більше поліції сюди з’їдеться, і ти це розумієш. І якщо Майкл буде на нервах, це зруйнує всі твої плани на ці вихідні.
— Я не можу дозволити, щоб нас щось відвертало, — прошепотіла Люсі. Мені хотілося сказати, що з таким підходом їй доведеться позбутися своєї помади, але я не наважився. — Майкл заслуговує на те, щоб повернути собі родину. Це мій останній шанс дати йому це.
9
Псевдонім для неопізнаного тіла чи будь-якого іншого невідомого чи аноніма в судовому процесі.