Такими й подібними поглядами утопійці завдячують частково вихованню, бо виросли вони в державі, звичаї якої дуже різняться від наших нісенітниць, а частково — літературі й науці. Щоправда, в кожному місті є невелика кількість людей, які, звільнені від інших видів праці, присвячують себе науці. Це якраз ті, у кого вже в дитинстві помічено незвичайні здібності, неабиякий розум та потяг до знань. Зрештою, в Утопії всі діти і значна частина народу, чоловіки й жінки, тягнуться до освіти, присвячуючи навчанню, як було вже сказано, щоденно кілька годин, вільних від праці. Навчальні предмети утопійці вивчають своєю мовою. Вона не бідна на слова, милозвучна і точніше від інших мов передає думки того, хто говорить. Ця мова, лише з деякими відхиленнями в різних місцях, розповсюджена на значній частині того світу.
До нашого прибуття утопійці навіть не чули про всіх тих філософів[113], імена яких славні у цьому відомому нам світі. Все ж у музиці, діалектиці[114], арифметиці та геометрії вони домоглися майже тих самих результатів, що й наші вчені. Зрештою, якщо утопійці у всіх галузях зрівнялися з нашими давніми вченими, то відстали порівняно з досягненнями нових діалектиків[115]. Річ у тім, що вони не придумали жодного з тих витончених правил про обмеження, узагальнення й підставлення[116], які тут повсюдно вивчають діти за так званою «Малою логікою». Далі, «другі інтенції»[117] не тільки не стали в утопійців предметом глибшого дослідження, а й ніхто з них не міг побачити так звану «саму людину взагалі»[118], хоч, як ви ведете, вона настільки велика, що більша за будь-якого гіганта.
Зате утопійці дуже добре обізнані з рухом небесних тіл. Вони придумали майстерні прилади різного виду, за допомогою яких дуже точно визначають рух і положення Сонця та Місяця, а також інших світил, за якими можна спостерігати на їхньому небосхилі. А втім, їм навіть уві сні не сниться про дружбу і чвари планет[119] та про оманливе ворожіння на зірках. На основі деяких прикмет, відомих їм з великого досвіду, вони передбачають дощі, вітри та інші зміни погоди. Щодо причин усіх цих явищ, припливу і відпливу морів, їхньої солоності, та й взагалі щодо походження і природи неба й всесвіту, то утопійці розмірковують подібно до наших давніх філософів. Ці останні бувають іноді неодностайні між собою, так само й утопійці, подаючи нові пояснення явищ, висловлюють різні погляди і не доходять до повної згоди.
113
Під філософами слід тут розуміти вчених, які створили теоретичні основи мистецтв і наук.
115
Маються на увазі середньовічні логіки, зокрема Петро Іспанський (1224—1277), домініканець, вчений-схоласт, богослов і філософ, згодом папа римський Іоанн XXI, автор кількох компендіумів з логіки, зокрема «Малої логіки» — основного підручника з логіки протягом трьох століть.
116
Обмеження, узагальнення й підставляння — терміни схоластичної філософії, вживані в «Малій логіці» Петра Іспанського.
117
«Другі інтенції», тобто «другі устремління» — термін схоластичної логіки. «Перші устремління» розуму займаються зовнішніми предметами в їхній конкретності й індивідуальності, «другі устремління» розглядають види й роди предметів.
119
Дружба й чвари планет — терміни, якими користувалася в часи Т. Мора астрологія. Визнаючи астрономію як науку, Т. Мор засуджував астрологію як лженауку.