Тілом утопійці моторні й бадьорі; сили мають більше, ніж можна чекати від їхнього зросту, хоч він ніяк не малий. Незважаючи на те, що земля в них не скрізь урожайна й клімат недосить здоровий, вони захищають себе від шкідливих атмосферних впливів поміркованістю в їжі, а родючість грунту намагаються поліпшити кращим обробітком. Внаслідок цього у жодного народу немає більшого врожаю та приплоду худоби; тут люди довговічні, наражені на менше число хвороб. Можна там спостерігати, що не лише хлібороби старанно виконують свої звичні роботи, щоб своєю вмілою працею допомогти землі малородючій. Далі, там можна побачити, що люди вручну викорчовують ліс в одному місці, а насаджують в іншому. У цих випадках ідеться не лише про родючість грунту, а й про облегшення перевозки; щоб дрова були ближче до моря або до самих міст, бо перевозити хліб з віддалених місцевостей сухопутним шляхом набагато легше, ніж дрова. Утопійці — народ привітний, життєрадісний, здібний, охочий до дозвілля, а коли треба, досить звиклий до виснажливої праці. Зрештою, в інших відношеннях утопійці не заповзятливі. Зате в розумових заняттях невтомні.
Коли утопійці дізналися від нас про грецьке письменство й науку[128], то з дивовижною наполегливістю старались ознайомитись з ними в нашому викладі. Що ж до латинського письменства[129], то, як ми помітили, воно не дуже припало їм до вподоби. Так, ми почали з ними читати по-грецькому радше для того, щоб виконати їхнє бажання, ніж у надії, що з цього що-небудь вийде. Але досить нам було трохи продовжати заняття, як старанність утопійців переконала нас у тому, що наша праця не пішла намарно. Вони легко відтворювали букви, правильно вимовляли звуки, дуже швидко запам’ятовували слова, надзвичайно точно їх перекладали, так що ми були вкрай вражені їхніми успіхами. Щоправда, переважну більшість з них становили ті, хто не лише самохіть узявся за вивчення грецької мови, а й за наказом сенату. Були це люди зрілого віку, вибрані з-поміж найздібніших учених. Минуло несповна три роки, і вони чудово засвоїли мову: вільно читали твори кращих письменників, хіба що цьому на перешкоді ставало спотворення тексту. Вони легко оволоділи грецькою мовою, припускаю, тому, що вона до деякої міри споріднена з їхньою. Я підозрюю, що цей народ походить від греків, бо в їхній мові, зрештою, близькій до перської, зберігаються деякі сліди в назвах міст і службових осіб. Коли я вибирався у четверту подорож, то взяв з собою на корабель замість товару чималу паку книжок, оскільки твердо вирішив краще не вертатися ніколи, ніж надто скоро. Отож від мене вони одержали в подарунок багато творів Платона, ще більше — Арістотеля, а також книгу Теофраста про рослини[130], на жаль, пошкоджену в багатьох місцях. Річ у тім, що під час нашого плавання ця книга, якою ніхто не цікавився, потрапила до мавпи, а вона, пустуючи й граючись, повиривала там і сям декілька сторінок і подерла їх. Із авторів граматик у них є тільки Ласкаріс[131], бо Федора[132] я не привіз із собою; із словників мають лише Гесіхія[133] і Діоскоріда[134]. Утопійцям дуже подобаються твори Плутарха[135], захоплюються вони дотепами й витонченим стилем Лукіана[136]. З поетів у них є Арістофан[137], Гомер[138], Евріпід[139] і Софокл[140], надрукований дрібним шрифтом Альда[141]; з істориків — Фукідід[142] і Геродот[143]; є також Геродіан[144]. Мало того, мій товариш Тріцій Апінат[145] привіз із галузі медицини декілька невеликих творів Гіппократа[146] і «Мале мистецтво» Галена[147]. Ці книги вони дуже цінують. Хоч, порівняно з іншими народами, утопійці відчувають далеко меншу потребу в медицині, все ж вона ніде не знайшла більшої пошани саме тому, що знання медицини вони цінують урівень з найкращими й найкориснішими галузями філософії. Досліджуючи за допомогою філософії таємниці природи, вони вважають, що не лише зазнають від цього незвичайної насолоди, а й здобувають прихильність її творця й правителя. На їхній погляд, він, подібно до того, як це роблять інші майстри із своїми творами, відкрив перед людиною будову цього світу для оглядання і споглядання (одну лише людину він зробив здатною для такого подиву). Тим-то йому по душі більше допитливий і вдумливий спостерігач, шанувальник його творіння, ніж той, хто, мов нерозумна тварина, байдуже і по-дурному нехтує таким величним і гідним подиву видовищем.
128
У часи Т. Мора англійські гуманісти перевагу надавали давньогрецькій літературі перед римською. Славними грецистами тоді були Вільям Гроцін, Томас Лінакр і Джон Колет.
129
Із римських авторів популярністю користувалися в Англії того часу історики Цезар і Светоній, комедіографи Плавт і Терепцій, поети Вергілій і Горацій.
130
Теофраст (бл. 372—287 рр. до н. е.) — давньогрецький філософ і натураліст, автор «Історії рослин» і «Характерів». Його твори були надруковані вперше у Венеції в 1497 р.
131
Константін Ласкаріс — візантійський філолог XV ст. У 1476 р. в Мілані побачила світ його граматика грецької мови — перша книга, надрукована грецьким шрифтом.
132
Федор Газа (1398—1478) — візантійський філолог, автор підручника граматики грецької мови, надрукованого у Венеції в 1495 р.
133
Гесіхій — давньогрецький граматик V або VI ст.; його словник давньогрецької мови був надрукований у Венеції в 1514 р.
135
Плутарх (бл. 45 — бл. 127) — давньогрецький письменник-мораліст і історик, автор широковідомих «Порівняльних життєписів» і «Моралій» — творів, які високо цінувалися в середні віки й в епоху Відродження.
136
Лукіан (бл. 120 — бл. 190) — визначний письменник-сатирик Стародавньої Греції, один з улюблених античних авторів у часи Відродження. Т. Мор перекладав його твори латинською мовою.
137
Арістофан (бл. 446 — 385 рр. до н. е.) — великий давньогрецький комедіограф, «батько комедії» (так назвав його Ф. Енгельс); його комедії вперше були надруковані у Венеції в 1498 р.
138
Гомер — напівлегендарний поет Стародавньої Греції, ймовірний автор «Іліади» і «Одіссеї», надрукованих у Венеції в 1498 р.
139
Евріпід (480—406 рр. до н. е.) — видатний давньогрецький драматург; його трагедії були надруковані у Венеції в 1503 р.
140
Софокл (496—406 рр. до н. е.) — великий давньогрецький драматург-трагік; його трагедії з’явились друком у Венеції в 1502 р.
141
Альд Мануцій (бл. 1450—1515) — знаменитий венеціанський друкар, винахідник курсивного шрифту. В його друкарні було надруковано багато творів класиків давньогрецької літератури.
142
Фукідід (460—395 рр. до н. е.) — давньогрецький історик; його твори уперше було надруковано Альдом Мануцієм у Венеції в 1502 р.
143
Геродот (бл. 480 — 424 рр. до н. е.) — давньогрецький історик; його історичні твори видав уперше друком Альд Мануцій у 1502 р.
144
Геродіан (170—240) — давньогрецький історик, який писав про римських імператорів II—III ст.
145
Тріцій Апінат — прізвище вигадане; складається з двох латинських слів: tricae — «дурниці» і apinae — «нісенітниці».
146
Гіппократ — давньогрецький лікар V ст. до н. е., названий «батьком медицини»: його твори були вперше надруковані Альдом-сином у 1526 р.
147
Гален (131—201) — давньогрецький лікар, автор багатьох медичних творів. Його «Мале мистецтво» — дуже популярний твір з медицини в середні віки.