Про надавання імен
Імена в них вибираються не довільно а даються Метафізиком на підставі очевидних прикмет кожного громадянина, як це було у звичаї в стародавніх римлян. Тим-то один називається «Гарний», інший — «Носаль», ще інший — «Товстоногий», цей — «Суворий», той — «Худий» і так далі. А якщо хтось відзначиться своєю майстерністю або вславиться якимсь видатним подвигом на війні чи в мирний час, то він одержує додаткове ім’я, залежно від того, чим уславився, наприклад: «Великий Живописець», «Золотий», «Досконалий», «Спритний», «Хоробрий», «Мудрий», «Великий, або Неперевершений Переможець»; від назви переможеного ворога, як-от: «Африканський», «Азіатський», «Тосканський»; або якщо хтось переміг Манфреда чи Тортелія, то його звуть: «Манфредій», «Тортелій» тощо. Імена ці присвоюють високі урядовці під схвальні оплески і звуки музики, дуже часто нагороджуючи того, хто відзначився, вінком, відповідно до подвигу чи майстерності. Бо золото й срібло в них ціняться тільки як матеріал для виготовлення посуду або прикрас, які становлять громадське добро.
Чернець
Скажи-но, будь ласка, чи не притаманна їм заздрість і чи не боляче тому, кого не вибрали начальником чи на якусь іншу посаду, якої він домагався?
Генуезець
Про викорінення заздрості і честолюбства
Аніскілечки. Річ у тому, що в кожного є все, що йому потрібно, навіть утіх йому не бракує. Дітородіння вони розглядають як священну справу, яка має на меті добро держави, а не особисте добро окремих осіб. Через те вважають, що в цьому ділі слід беззастережно коритися властям. Наші докази на користь того, що людині природно мати власну дружину, дім і дітей, бо вона хоче знати і виховувати своє потомство, вони спростовують, доводячи, що дітородіння має на меті збереження роду людського, як твердить святий Фома[233], а не однієї особи. Отже, розмноження має на меті добро суспільства, а інтереси окремих осіб лише остільки, оскільки вони є членами суспільства. Зваживши, що приватні особи звичайно не дбають про гарне потомство і погано виховують своїх дітей, від чого суспільству буває велика шкода, священний обов’язок відповідати за цю справу — як головну передумову процвітання держави — солярії довіряють представникам влади. Тим-то майбутні батьки і матері добираються з найкращими природними даними, згідно з засадами філософії. На думку Платона[234], добір цей повинен проводитися шляхом жеребкування, щоб ті, кого не допускають до гарних жінок, в нападі заздрощів і гніву не повстали проти влади. Він вважає також, що чоловіків, нездатних запліднювати вродливих жінок, власті повинні хитро обманювати при жеребкуванні, так, щоб їм завжди діставались визначені жінки, а не ті, яких вони самі бажають.
У чому полягає краса жінок
Але в соляріїв відпадає необхідність вдаватись до такого роду хитрощів, щоб бридким чоловікам діставались негарні жінки, з тої простої причини, що в них взагалі немає негарних. Річ у тім, що завдяки здоровій праці у жінок шкіра набуває гарного кольору, їхнє тіло міцнішає, вони стають ставними і жвавими; вродлива жінка для них це передусім жінка бадьора й струнка. Тому страта чекає на ту жінку, яка зважилася б підмальовувати обличчя, щоб надати собі штучної вроди, або носити взуття на високих підборах, щоб здаватись вищою на зріст, або вдягати на себе плаття з довгим шлейфом, щоб сховати потворні ноги. Навіть якби яка надумалася таке зробити, то в неї не було б для цього можливості. Бо хто дав би їй засоби для такої забаганки? На їхню думку, такого роду зловживання постають у нас внаслідок неробства й лінощів, ось чому наші жінки втрачають гарний колір шкіри, бліднуть, в’януть і миршавіють. Через те вони змушені фарбуватись, носити високе взуття, намагаються подобатись не міцною будовою тіла, а розніженою тендітністю. Так вони гублять природні дані, підриваючи заодно здоров’я своє власне і свого потомства.
233
Фома Аквінський (1225—1274) — представник середньовічної схоластики, один з головних ідеологів католицизму.