„Как видно из характеристики… института (литературы), Стус нарушал нормы поведения работников научного заведения, не захотел стать на комсомольский учет, отказывался от общественных поручений. В 1964 году был оштрафован за непристойное поведение в клубе завода „Большевик“. В 1965 году — самовольно пытался организовать литературный вечер на одном из заводов Киева…“
В процессе следствия Стус понимал суть обвинения, виновным себя не признавал, заявляя, что вышеуказанные документы не являются клеветническими. На допросах Стус вел себя надменно, оскорбляя свидетелей и других участников процесса, иногда отказывался от показаний, порой высказывал необоснованные подозрения, что и явилось поводом для назначения настоящей экспертизы.
ПСИХИЧЕСКОЕ СОСТОЯНИЕ
Все виды ориентировки сохранены. Держится естественно. Вежлив. На вопросы отвечает по существу… Внимание устойчивое. Понимает цели экспертизы, возмущен направлением в психиатрическую больницу, так как душевнобольным себя не считает. Заявляет обоснованные жалобы соматического характера. По поводу подозрений высказанных в процессе следствия, рассказал, что однажды, когда он был очень уставшим после допроса, врач дала ему слабительное, но после него он очень долго спал. Тогда появилась мысль, что ему дали снотворное, не сообщив об этом. Сделали это с целью „возможно как-то повлиять на мою волю“.
…При экспериментально-патопсихологическом обследовании… по Айзенку, отмечается преобладание интроверсии.
…В беседах настойчиво отстаивает свою точку зрения по тому или иному вопросу, делая ссылки на литературу, общественные и социальные события и факты. Признает, что повышено раздражителен, чувствителен. Считает, что это последствия „ненормальных условий существования“.
Свойственные Стусу — раздражительность, излишняя прямолинейность и резкость, склонность к подозрительности, интровертированность — являются проявлениями психопатических черт его характера, а не какого-либо психического заболевания.
…следует считать его вменяемым»[628].
Наступна зустріч Стуса з Логіновим відбулася аж 13 червня. І хоча позиція заарештованого стала м'якшою, однак на жодну принципову поступку він не пішов навіть після психлікарні.
Зокрема, на запитання слідчого щодо того, хто є автором вилученої у Стуса чернетки «Скільки молодих авторів побувало…» (криміналістична експертиза від 11 травня 1972 року встановила, що це — Іван Дзюба), він пояснює:
«Відповідь [Стуса]: приналежність цієї чернетки перу Івана Дзюби — для мене сумнівна. Знаю, що це і не моя рука. Як цей аркуш-чернетка опинився серед моїх паперів — не знаю. Через це не можу дати якоїсь точної відповіді на решту питань…
Запитання [Логінова]: Із змісту пред'явленого вам рукопису вбачається, що він стосується питань, про які ви писали у листі на ім'я секретаря ЦК КП України та Президії Спілки письменників України. Чи радилися ви з Дзюбою про написання листа секретареві ЦК КП України та Президії Спілки письменників України? Якщо радились, то які побажання висловив Дзюба щодо написання такого листа і коли це було?
Відповідь [Стуса]: зміст згаданої чернетки може стосуватися будь-чого. Я не перечу проти такого тлумачення, оскільки коло питань, зачеплених у чернетці, поставлено на порядок денний. Це питання, про які сьогодні пишуть і думають десятки й десятки літераторів, свідомих свого обов'язку перед часом, народом, мистецтвом, комунізмом.
Я не пам'ятаю такого, щоб із приводу останнього листа до Уряду радився із І. М. Дзюбою.
Запитання [Логінова]: Пред'явлений вам рукопис Дзюби є планом написання листа про положення молодих літераторів з пропозиціями, які частково були вами використані при написанні вами листа секретареві ЦК КП України та Президії Спілки письменників України… чи використали ви згаданий рукопис Дзюби при написанні вашого листа?..
Відповідь [Стуса]: піддаю сумнівові, що це рукопис Дзюби і що це план листа про становище молодих літераторів. Коли в моєму листі є якісь збіги тематичного характеру з пред'явленою чернеткою, то такі збіги можливі, як можна бачити одну і ту ж дощову хмару, що йде з Київського моря, хоч одна людина живе в Біличах, а інша в Корчуватому. Я не пам'ятаю такого, щоб будь-які Дзюбині поради використовував при написанні свого листа до Уряду. Можу сказати, що пред'явлені мені чернетки я не використовував»[629].