Перед храмом товчуться представники чиказької організації, грають у мору, сьорбають канадські купажовані віскі зі срібних фляжок, змащують і чистять пістолети 38-го калібру і загалом поводяться огидно, як їм і годиться за національністю — папістська незворушність у кожній напрасованій складці, в кожній затемненій щетиною щоці. І не вгадаєш, чи лежить де-небудь у дерев’яній шухляді комплект правдивих світлокопій, які розкажуть, що саме зробили з цими автоматами для гри в пінбол: симулювали випадкову несправність чи все сталося справді ненавмисне і зберегло принаймні віру у Збій, щось їм непідвладне… віру в те, що кожна окремо взята машина просто так, без злого наміру, збожеволіла після тисяч ночей у придорожніх генделиках, після апокаліптичних громовиць у Вайомінгу, які так полюбляють захопити тебе просто неба, амфетамінів на бензоколонках, тютюнового диму, який пазурами шкребе під повіками, смертоносних намагань бодай якось здихатися бруду, що весь рік безперервно на тебе ллється… то що, незнайомі між собою гравці з усього світу незалежно одне від одного розладнали всі ці кляті автомати? повірте, вони впрівали, билися, плакали, гупали, назавше втрачали рівновагу — всезагальна Мінливість, про яку ви й не чули, ніким не усвідомлена єдність, мовчання, яке енциклопедичні історії завбачливо заповнили установами, ініціалами, делегатами й дефіцитами так, що їх ми вже й не відшукаємо… але сьогодні через схильність Мафії-Масонів до театральної показухи вона зосередилася тут, у глибині губгарморського храму — вишуканий безлад, виклик майстерності придбаного Бландом фахівця, Берта Фібеля зі «Срібної стрічки».
Востаннє ми бачили Фібеля, коли той чіпляв, напинав і випускав амортизаційні шнури планера Горста Ахтфадена, — Фібель лишився на землі і проводжав друга у Пенемюнде — проводжав? чи ж це не доважок до параної, не цілком виправданої — зрештою, як хочете, назвіть це Епізодом Про Участь Бланда ще й у справі Ахтфадена. Фібель працював на «Siemens», ще коли той входив до тресту Штіннеса: не лише конструював, а й підробляв збиранням інформації для нього. Нікуди не зникли й колишні симпатії до «Vereinigte Stahlwerke» попри те, що Фібелю доводилося працювати на заводі «General Electric» у Піттсфілді, штат Массачусетс. Бланду був потрібен агент у Беркширі — вгадайте чому? Певна річ, щоб наглядати за хлопцем, Тайроном Слотропом, саме через це. «IG Farben», по майже десятьох роках після підписання угоди, так само вважає, що для спостереження за юним Слотропом простіше тримати субпідрядником Лайла Бланда.
Цей кам’яноликий шваб Фібель — геній у царині соленоїдів і перемикачів. Навіть замислюватися про те, як уся ця машинерія «розклеїлася» (чи як там кажуть у подібних випадках) — ганебне марнування часу, він занурюється у топологію і кольорове кодування, запах каніфолі плине у більярдні салони, Schnipsel[565] тут і там, бурмоче also[566] — інше, не встигнеш і кліпнути, як у нього все працює. Закладаюся, що в Губгарморі, штат Міссурі, безліч щасливих Масонів.
В обмін на цю добру справу Лайла Бланда, якому взагалі на все це чхати, роблять Масоном. Там він набуває добрих колег, всі можливі зручності, покликані нагадати про чоловічу сутність, і навіть кілька корисних ділових знайомств. Зрештою, тут усе приховане так само, як у Діловій консультативній раді, не-Масони взагалі ні сном ні духом про Те, Що Відбувається, хоча час від часу дещо виявляється, оголюється і зі смішком стрибає назад, а вам — мінімум деталей, але море Жахливих Підозр. Наприклад, Масонами були декотрі із Батьків-Засновників Америки. Побутує думка, що США були і є грандіозною масонською змовою, цілком підконтрольною групі під назвою «Ілюмінати». Важко довго споглядати дивне самотнє око на вершині піраміди на кожній доларовій банкноті і бодай трохи в це не повірити. Надто багато анархістів Європи XIX сторіччя — Бакунін, Прудон, Саверіо Фріша — були Масонами, випадковості виключені. Якщо нічого більше не лишається, шанувальники теорії змови — і не самі лиш католики — цілковито можуть покластися на Масонів і отримати належну порцію недомовленостей і холодку по шкірі. В одній з найкращих класичних Дивних Масонських історій доктор Лівінґстон («living stone» — живий камінь? о, саме так) заходить у тубільне поселення навіть не в серці, а в підсвідомості найчорнішої африканської Чорноти — цього місця та мешканців він ніколи ще не бачив: вогнища в тиші, бездонні погляди, Лівінґстон наближається до вождя і робить Таємний Масонський Знак, і вождь його пізнає, відповідає на привітання, широко всміхається і наказує надати білому мандрівникові всі можливі братські почесті. Та згадаймо, що доктор Лівінґстон, як і Вернер фон Браун, народився в період Весняного Сонцестояння, а тому був змушений протистояти світові з цієї найоригінальнішої з усіх незвичайних точок Зодіаку… Не забувайте також про походження Масонських Таїнств (почитайте Ісмаеля Ріда[567], він знає про це значно більше, ніж ви знайдете тут).
567
Американський письменник, поет, есеїст, викладач, автор книжок про культуру народів африканського походження. Тут ідеться про його роман «Мамбо-джамбо» (1972).