Насправді Р. Д. Л. досить таки вбогий. З брунатних крокв звисає павутиння, час від часу на підлозі з’являється тарган, тож усі Лампенята хочуть перевернутися і на нього подивитися (як Лампочки, вони видаються цілком симетричними, Розумнику, але пам’ятай, що контакт у них на кінчику цоколя) й нумо у-гукати! аггг-ґакати! тьмяно присвічувати ошелешеному таргану, що сидить паралізований — так би й розчавив — на голих дошках, а тоді мчить, знову переживає жах несподіваного напливу струму з нізвідки під всевидющою Лампочкою високо над головою. У своїй невинності Лампочки-Малята нічогісінько не петрають в абреакції таргана — вони відчувають його страх, але не розуміють, що воно таке, їм просто хочеться з ним товаришувати — він цікавий і гарно ворушиться. Всі схвильовані, крім Байрона, який вважає решту Лампенят купою дурнів. Він безперестанку веде боротьбу за те, аби звернути їхні думки на щось значуще. Привіт, Малята, я Байрон-Лампочка! А ось і пісенька, що лунає ось так…
Уся біда в тому, що Байрон — стара-престара душа, ув’язнена у скляну світлицю Лампеняти. Він ненавидить це помешкання, лежання горілиць та очікування, поки тебе виготовлять, навіть нічого послухати у гучномовцях, окрім чарльстонів, а тоді час від часу звернення до Нації — хіба це життя? Байрон хоче вшитися звідси і чимсь зайнятися, годі й казати, що тут у нього загострюються різноманітні нервові розлади: Лампеняча Прілість, щось штибу корозії на гвинтовій різьбі, Лампенячі Кольки, гострий спазм високого опору десь у глибині витків вольфрамового дроту, Лампеняче Перенасичення легенів киснем, коли він буквально відчуває порушення вакууму, хоча органічних підстав для такої підозри нема…
Коли зрештою надходить День Мобілізації, будьте певні, Байрон тріумфує. Довший час він виношував справді божевільні й надзвичайно грандіозні плани — він організує всі Лампочки й, уявіть собі, заручиться політичною підтримкою в Берліні, він уже починає петрати в Тактиці Стробування, лишилося тільки виробити навички (це майже йога) вмикатися і вимикатися з частотою, близькою до альфа-ритму людського мозку, а тоді можна досягти навіть епілептичного нападу! Направду. Байрон під кроквами своєї палати мав видіння, 20 мільйонів Лампочок по всій Європі починають світити у певному синхронізованому ритмі, заданому одним з багатьох його агентів у Мережі, і всі ці Лампочки починають стробувати разом, люди борсаються у 20 мільйонах кімнат, як риби на березі Досконалої Енергії… Увага, люди, це для вас пересторога, наступного разу дехто з вас таки вибухне. Ха-ха. Так, ми спустимо на вас наші загони камікадзе! Чули про Киргизьке Світло? Так от це — навіть не гепа світляка порівняно з тим, що ми… ой, ви не чули про… ну, тоді шкода. Тому що кілька Лампочок, скажімо, мільйон, якихось 5 відсотків від нашої кількості, більше ніж прагнуть спалахнути одним грандіозним вибухом, а не перечікувати терпляче задумані проєктом години… тож Байрон мріє про свій Партизанський ударний загін, хоче зацідити Герберту Гуверу, Стенлі Болдвіну[610], всім тим виродкам, простісінько межи очі єдиним скоординованим спалахом…