7. Останніми часами буржуазні елементи в літературі виявляють себе не лише в «ідеологічній праці, розрахованій якраз на задоволення потреб української буржуазії, що зростає» (резолюція червневого] пленуму ЦК КП(б)У), але за кордоном Радянської України серед українських письменників фашистського націоналістичного табору складається похід на літературному терені проти соціялістичної України в спілці з фашистською Польщею.
Відблиски цього виявляються і в літературі на Радянській Україні («Убивство» Могилянського та інш.). Ці антипролетарські течії відбилися в роботі українських буржуазних літераторів типу «неоклясиків», не зустріли опору й навіть були підтримані деякими попутниками і ВАПЛІТЕ на чолі з Хвильовим та його групою.
8. Все це вимагає від українських пролетарських письменників щовиразнішого їх соціяльного самовизначення творчости, щобільшого відмежування від усяких буржуазних впливів, щоуважнішого відношення їх, як і всієї партії, до поставленого партією завдання боротьби з антипролетарськими й антиреволюційними елементами, поборювання формованої в літературі зміновіхівськими попутниками ідеології нової буржуазії, а водночас: «Терпляче відноситися до проміжшарових ідеологічних форм, терпляче допомагати цю неминучу велику кількість форм виживати в процесі все тіснішого товариського співробітництва з культурними силами комунізму» (Резолюція ЦК ВКП(б)).
9. Ці завдання можна виконати стілько, скілько партія зможе скласти кадри української марксівської критики.
Українська марксівська критика повинна поставити своїм завданням, підходячи з клясовим соціяльним поцінуванням кожного літературного твору, відзначити мистецькі досягнення, до якої б літературної школи не належав той чи інший твір («Молодняк», ВУСПП, «Плуг», УкрЛЕФ[731], ВАПЛІТЕ, «Неоклясики», група Хвильового, МАРС та інш.).
Сприяючи виявленню і розвитку молодих літературних сил, зокрема з лав пролетаріяту, марксівська критика повинна товариськи допомагати окремим письменникам та літературним групам, що виявляли помилки та збочення з певного пролетарського шляху і стали перед загрозою націоналістичного полону, що перед ними стоїть завдання визнати ті помилки та виправити їх в практичній літературній роботі.
Критика повинна виявляти розходження в таборі письменників-попутників, поборюючи буржуазні виявлення, відзначаючи наближення до пролетарського письменства, втягаючи найближчих до нас попутників в соціялістичне будівництво.
10. Ідейні розходження в галузі літературних форм і напрямів, що стоять і хотять стояти за завданням соціалістичної культури — не можуть набирати форм ворожнечи, повинні проходити на об'єднуючім ґрунті пролетарської солідарности, що висовує перед всіма літературними угрупованнями завдання їх об'єднання у Всеукраїнську Федерацію Організації Радянських Письменників, яка має об'єднати в собі також літературні групи національних меншостей на Україні (групи єврейська, російська, з журналом «Красное Слово»[732] тощо).
11. Виходячи з того, що велика частина українських робітників і трудящих закордону перебуває в занадто скрутному стані щодо культурної творчости, до того ж на Радянській Україні перебуває чимало письменників Західної України — сприяти групі літературних сил Західної України (з Польщі, Чехословаччини та Румунії) в утворенні Асоціації західно-українських революційних письменників.
12. Єдність завдання будування соціалістичної культури, що стоїть перед трудящими кожної радянської республіки, вимагає ще тіснішого зв'язку в культурновизвольній праці всіх народів СРСР.
Об'єднання пролетарських письменників України повинно увійти в товариські стосунки з такими ж письменницькими об'єднаннями Росії, Білоруси, Грузії та всіх інших союзних та автономних радянських республік. Це повинно йти до їх об'єднання у всесоюзну спілку літературних федерацій всіх народів СРСР на засадах пролетарського інтернаціоналізму, з поборюванням всяких національних протиставлень або претензій на гегемонію чи зменшення самостійної культурної творчости кожного народу. В той же час ця робота повинна проходити на ґрунті товариського співробітництва, співвпливу в участі художньої літератури у виконанні завдання будівництва соціялізму.
13. Щоб перевести це в життя, треба вжити, а також підтримати всі заходи для побільшення і поширення зв'язку українського письменства з письменством інших народів СРСР (побільшення перекладів на укр[аїнську] мову творів письменників інших народів СРСР, а також з-за кордону СРСР, обмін письменницькими відрядженнями між Україною, Росією, Білорусією, Грузією та іншими радянськими республіками, обов'язкова участь українських письменників в різних мистецьких та літературних відрядженнях з СРСР за кордон, що мають союзний характер).
731
УкрЛЕФ — йдеться про організацію українських футуристів, українську філію ЛЕФу («Левый фронт») на перехідному етапі від АсКК до «Нової Генерації» (з часу її постання 1927 р. в тогочасній українській та російській періодиці означення «УкрЛЕФ», «ЛІФ», «ліфовці» тощо пов'язується саме з цією організацією та діяльністю її членів).
732
«Красное Слово» — літературно-художній та громадсько-політичний журнал російської секції ВУСПП. Виходив російською мовою з 1927 по 1932 р. у Харкові.