Ознайомимося з декількома Пилипенковими байками, щоб побачити їх майстерність і оригінальність, їх близьку спорідненість з елементами «невмирущої стародавньої форми». Ось байка, зміст якої лишається актуальним і по сьогодні:
Метелик і гусінь[943]
Метелик-вродник залетів в садочок
Поласувати медом всмак
На липових квітках.
А на листочках
Гусінь плазувала
І жерла їх помалу,
Перетворяючи на сито.
Метелик гордовито
Очима скинув і всміхнувся:
«Тю, почвари! Мов гадюки...
Я збувся б розуму з розпуки,
Коли б хоч трохи був подібний
До цих тварин, нарід нездібний
До нашого життя,
До почувань вознеслих,
До прагнення буття
На взірець сил небесних.
Геть звідсіля щосили,
Щоб не вкаляти крила,
Такі чудові,
Прозорі, гарні, кольорові...»
«Гаразд! — метелика перепинила
Одна слухачка, —
Ти — вродник, я — брудначка.
Але чи ти забувся,
Що в шкіру отаку,
Погану і гидку,
І ти колись горнувся?
Тепер спанів та — задаваться,
Немов в тобі не наша праця?
То що ж? Пишайсь на славу,
А я помалу
В собі знов сили творчої зберу
І віри йму,
Що прийде час,
Коли вже нас
Метелики облишать зневажати
І, стрінувши, нам скажуть: мати!»
Інтелігенте! Чуєш?
А ось інша, повна динаміки, афористичних зворотів, що нагадують народні дотепи і прислів'я:
Пожежа[944]
В однім селі...
В небіжчика Кіндрата
Удень зненацька зайнялася хата.
Сиділи вдома і старі, і діти —
Було велике свято —
Тому й гасити Було б кому.
Але...
Та краще вже почну
Без лайки
Свою казати байку.
«Ой лишенько!
Пожежа!
Пробі!» —
Кричить сусід Методій
і рятувати
Біжить своїх волів
В повітку стрімголів.
Московка Катерина
Чимдуж до скрині,
Щоб витягти із хати
Жіноче шмаття.
Старий Прокоп
Кожуха — хоп
Та на городи,
Щоб зберегти від шкоди.
Мала Маруся
Жене скоріше гуси.
Галина, її мати,
Всі бебехи із хати
Крізь вікна викидає.
Сусід Мусій
Щосили поспішає,
Щоб вулик свій
З садка кудись тягнуть,
Бо бджоли пропадуть.
І всі кричать і репетують,
На гвалт щосили галасують:
«Рятуйте,
Пробі,
Добрі люди!
Ой, Боже ж мій!
Ой, що ж то буде?»
А що було?
Згоріло все село...
Тепер немає хати
Не тільки у Кіндрата —
Ще й у Мусія, Катерини,
У Методія, Горпини,
У Прокопа і Галини,
Та й сусіди їхні бідні
Всі зазнали, що то — злидні,
Сльози ллють і долю лають,
А хто винний — не вгадають.
А ось байка політичного змісту, складена ще 1920 року: її революційний мотив скерований не лише проти царського уряду.
вернуться
944
«Пожежа» — вперше байка була надрукована в книзі: Пилипенко С. Байківниця. Чверть копи байок. — X.: ДВУ, 1922.