Томас Пінчон
Виголошення лоту 49
За редакцією
Олексія Жупанського
Цей текст захищений Законом України «Про авторське право і суміжні права». Виключне право на видання цього тексту належить Видавництву Жупанського.
Будь-яке цитування тексту, його відтворення чи публікація можливі лише з дозволу видавництва.
Copyright © 1965, 1966, 1993, 1994 by Thomas Pynchon.
© Видавництво Жупанського;
М. Нестелєєв, переклад, післямова;
О. Баратинська, художнє оформлення, 2017.
1
Одного літнього полудня місіс Едіпа Маас повернулася додому з таперверської вечірки[1], де господиня, певно, передала фондю[2] кіршу[3], і дізналася, що її, Едіпу, оголосили виконувачем чи, як вона завважила, точніше, виконавицею, заповіту такого собі Пірса Інверариті, каліфорнійського магната нерухомості, який колись на дозвіллі протринькав два мільйони доларів, але все ще володів досить значними статками, які, втім, були настільки невпорядкованими, що привести їх до ладу було неабиякою справою честі. Едіпа завмерла у вітальні, втупившись у зеленаво-мертве око телевізора, поминала Бога і намагалася відчути себе якомога п’янішою. Та намарно. Вона думала про готельну кімнату в Масатлані[4], де, здавалося, щойно і назавжди, захряснулися двері, збудивши дві сотні птахів у вестибюлі; про світанок над спадистою покрівлею бібліотеки Корнелльського університету[5], який ніхто звідти не побачив би, бо спад був на західний бік; про стриману і невтішну мелодію з четвертої частини концерту Бартока[6] для оркестру; про вибілений бюст Джея Ґульда[7], який Пірс тримав над ліжком на занадто вузькій полиці, через що вона завжди боялася, що якогось дня він неодмінно на них впаде. Чи, може, саме так він і помер, раптом подумала вона, розчавлений уві сні єдиним у будинку предметом поклоніння? Вона гучно та безпомічно розреготалася: Ти дуже хвора, Едіпо, сказала вона сама собі чи кімнаті, яка це знала.
Лист був від Лос-Анджелеської юридичної фірми «Ворп, Вістфул, Кубічек і Макмінґус» і підписаний якимсь Метцґером. У ньому сповіщалося, що Пірс помер ще навесні, але лише тепер відшукали заповіт. Метцґер був призначений співвиконавцем заповіту та незалежним юридичним експертом у разі будь-яких судових позовів, пов’язаних зі справою. А рік потому Едіпу призначили ще й виконувати додаткові розпорядження щодо заповіту. Вона спробувала пригадати, чи десь тоді не траплялося з нею ще щось незвичне. Упродовж решти полудня, під час поїздки до супермаркету в центрі Кіннерета-Межи-Сосен[8], де вона купувала рікоту[9] та слухала фонову музику (сьогодні вона пройшла крізь сплетену з бісеру вхідну завісу якраз на четвертий такт різноваріантного запису концерту Вівальді для казу[10] у виконанні ансамблю «Форт-Вейн Сетеченто[11]» із солістом Бойдом Бівером); потім упродовж сонячної днини, збираючи майоран і ніжний базилік на своєму городику, читаючи книжкові огляди в останньому номері «Сайєнтифік Америкен[12]», викладаючи шари лазаньї, натираючи хліб часником, нарізаючи листя латука, зрештою, увімкнувши пічку та змішавши вечірній лимонний коктейль з віскі якраз перед поверненням з роботи її чоловіка, Венделла «Мучо» Мааса, вона все міркувала і міркувала, перебираючи тугу колоду днів, що видавалися (хіба вона перша те зауважує?) більш-менш одноманітними, або ж усі були сповнені ледь вловимими натяками, скидаючись на тасовану фокусником колоду карт, де треноване око легко помічає кожну незвичну карту. Так тривало до середини програми Гантлі та Бринклі[13], коли вона згадала, що торік десь о третій ранку пролунав один міжміський дзвінок, а звідки — вона так ніколи і не дізналася (якщо тільки він не лишив щоденника), — і голос другого секретаря Трансильванського консульства з виразним слов’янським акцентом заговорив щось про пошуки кажана-втікача; далі акцент змінився на кумедний негритянський, потім на неприязний діалект пачуко[14], сповнений chingas і maricones[15]; потім якийсь гестапівець[16] заверещав, питаючи, чи має вона родичів у Німеччині, і нарешті він заговорив голосом Ламонта Кренстона[17], тим самим голосом, яким він говорив, поки вони їхали до Масатлана.
1
Таперверська вечірка — рекламний захід, де гості купують всілякі дрібні вироби (наприклад, фірми-виробника Тапервер, яка започаткувала подібний формат і дала йому назву), а господарі дістають відсоток від продажів
2
Фондю — традиційна альпійська страва з топленого сиру з додаванням спецій, зазвичай подається в спеціальному посуді — какелоні.
3
Кірш або кіршвасер (нім. «вишнева вода») — міцний алкогольний напій, що утворюється методом дистиляції сусла чорної черешні з кісточками, що вже заграло.
4
Масатлан — місто в Мексиці, один з провідних мексиканських курортів, «Перлина Тихого океану», розташоване південніше Каліфорнійської затоки.
5
Корнелльський університет — один з найбільших і найвідоміших університетів у США. Його 1865 року заснували Езра Корнелл (1807–1874), один з творців телеграфної індустрії, та Ендрю Диксон Байт (1832–1918), політик і дипломат, який певний час перебував в американському консульстві в Санкт-Петербурзі. Виш розташований у місті Ітака (штат Нью-Йорк).
6
Бела Барток (1881–1945) — угорський композитор. Згаданий Концерт для оркестру він написав 1943 року, коли вже мешкав у Нью-Йорку, емігрувавши до США 1940 року.
7
Джей (Джейсон) Ґульд (1836–1892) — американский фінансист, «залізничний король», один з винуватців «Чорної п'ятниці» (1869) на американській фондовій біржі.
8
Кіннерет — вигадане місто в Південній Каліфорнії, літературознавці співвідносять його з мистецьким містечком Кармел-бай-зе-Сі, тобто Кармел-біля-Моря (входить до округу Монтерей у штаті Каліфорнія, розташоване за 530 км від Лос-Анджелеса та за 120 км від Сан-Франциско — ці мегаполіси згадано в романі), де мешкав друг Пінчона Ричард Фарінья (1937–1966), якому письменник присвятив свій визначальний твір «Райдуга гравітації».
9
Рікота — італійський сир, що виготовляється з молочної сироватки, яка залишається після виготовлення моцарели або інших сирів.
10
Казу — американський псевдомузичний інструмент чи пристрій, який використовується в фольклорному стилі скіфл. Мелодія видобувається голосом виконавця, який співає в невеликий металевий чи пластмасовий циліндр, де міститься мембрана з цигаркового паперу, що цілком змінює його голос.
13
Телепрограма Гантлі та Бринклі — популярна телепередача, яка транслювалася каналом NBC з 1965 до 1970 року.
14
Субкультура, що зародилася у 30–40 роках XX сторіччя в середовищі латиноамериканських емігрантів США, вирізняється специфічною манерою одягати костюми зут з полами до колін, крислаті капелюхи та фасонисті черевики-штиблети.
16
Гестапівець — член гестапо (Gestapo — скорочення від нім. Geheime Staatspolizei — «таємна державна поліція») — політична поліція Третього Рейху в 1933–1945 рр., призначена для боротьби з інакодумцями, незадоволеними і супротивниками нацистського режиму, входила до складу Міністерства внутрішніх справ Німеччини. Гестапо створив Герман Ґеринґ (1893–1946), міністр внутрішніх справ Пруссії, перший керівник гестапо, Рудольф Дільс (1900–1957), казав, що скорочену форму «гестапо» утворило поштове відомство для зручності оформлення кореспонденції.
17
Ламонт Кренстон — персонаж коміксів «Тінь», вигаданий 1931 року Волтером Бравном Ґібсоном (1897–1985). 1937 року сюжет переробили для радіовистави, де молодого багатія-плейбоя Кренстона озвучував 22-річний Орсон Веллс (1915–1985). Персонажа Марґо Лейн вигадали спеціально для радіоверсії, це друг і помічник Кренстона, яка також шпигує за його альтер его — Тінню. Спочатку її озвучувала Аґнес Мургед (1900–1974). Комісар Вестон — так само персонаж «Тіні».