Вокер навстіж відчинив двері й відступив убік, щоб дати прохід генералу Джоку Кидду. Хоча той прийняв від королеви рицарський титул, однак відразу ж дав зрозуміти, що не наполягає, щоб при звертанні до нього обов’язково говорили «сер».
Кабінет немовби наелектризувався, коли до нього увійшов Кидд, озираючись навкруги, наче шукаючи засідку чи ще якусь потенційну загрозу. Широкоплечий, трохи сутулий, він м’яко переминався із ноги на ногу та стискав кулаки, наче боксер, що готується до бою. Дивлячись на генерала, Вокер не міг не думати про те, що новий начальник штабу оборони Великої Британії був більше схожим на особистого охоронця із фільму про братів Крей[31], аніж на професійного командувача збройними силами Великої Британії.
Це був бритоголовий чоловік у не надто вдало підібраному за розміром костюмі, білій сорочці, з-під застібнутого коміра якої трохи виглядало волосся на його грудях, із туго затягнутою синьою краваткою, в чорних добротних черевиках із металевим носком у стилі «Дікіз — неймовірно надійне взуття», придбаних в інтернет-магазині спеціального одягу для персональних охоронців.
Посівши пост прем’єр-міністра, Літтл одразу ж призначив Кидда начальником штабу оборони. Вони були знайомі ще з Афганістану, де Кидд намагався залучити талібів до політичних процесів. Попри ексцентричність Кидда, Літтл визнавав його здібності та важливість очевидної довіри до нього американців. Тільки один телефонний дзвінок перервав нещодавній вихід Кидда на пенсію.
Літтл без зайвих церемоній перейшов до справи:
— Генерале, міністр оборони сказав мені, що ми нічого не можемо вдіяти.
Кидд теж не був налаштований на церемонії.
— Бісова маячня, прем’єр-міністре, — пробурчав він. — Ця суча війна не скінчиться, поки генерал не скаже, а генерал такого не говорить, чорт забирай! Дідька лисого!
Кидд кинув зневажливий погляд на Еверіджа, який від подиву замахав руками, наче поранений восьминіг кінцівками. Вокер ковзнув поглядом по прем’єр-міністрові, потім шепнув Кидду на вухо:
— Легше, друже-лихослове. Ми тебе зрозуміли.
Кидд продовжив:
— Вибачте за мою французьку, бос... На чому я зупинився? А, точно, росіяни захопили країни Балтії, але це не означає, що ми так все і залишимо. Немає жодного сенсу в тому, щоб намагатись силоміць вибити їх звідти. Значно ефективніше було б підсобити повстанцям, щоб вони відчували нашу підтримку. Слід надати повстанцям спорядження і допомогти із набором людей, а тоді зібрати силу в кулак і вдарити в тому місці, де росіяни найменше очікуватимуть і де цей удар буде найболючішим. Калінінград, наприклад... Мій товариш Дейв Мак-Кінлі, заступник Верховного головнокомандувача НАТО в Європі, розповів мені, що цей план вони вже розглядали.
Вокер ніколи не чув про Калінінград, але був радий, що Кидд уже все продумав.
— Це колишня східна Пруссія — Кенігсберг. Калінінградська область — невеличкий шматочок Росії між Литвою та Польщею, повністю оточений країнами-членами НАТО: відповідно Литвою на півночі та Польщею на півдні. Поки Литва палає в полум’ї повстання, а росіяни всіма силами намагаються дати цьому раду, їм буде вкрай важко захистити Калінінград від раптового удару з Польщі, моря чи Литви.
Прем’єр-міністр трохи нахилився вперед і промовив:
— Ось це вже зовсім інша справа. Продовжуйте.
Кидд окреслив свій план. Бунт у країнах Балтії може швидко вийти з-під російського контролю, адже наразі в лісах переховуються тисячі партизан, і вони своїми діями довели, що можуть дати значно більше перцю, ніж росіяни здатні «перетравити». Велика Британія має схвалити ініціативу Сполучених Штатів про надання підтримки у вигляді передачі повстанцям необхідного спорядження та проведення спеціальних тренувань для прибалтів, щоб вони могли ще дужче чинити опір Росії. Центр урядового зв’язку збирав у соціальних мережах інформацію від російських солдатів, яка свідчить про те, що росіяни поступово скорочують свою військову присутність у Калінінграді, щоб зміцнити позиції в Литві.
Кілька британських піхотинців воюють разом із «лісовими братами» в Латвії, а отже, мають можливість збирати інформацію про Калінінград. Паралельно із цим Британія, США та союзники по НАТО мають більш ніж достатньо сил на землі, в морі та в повітрі, щоб нанести удар росіянам у спину — по російському Калінінграду, і так, щоб це остаточно поставило президента Росії у незручне становище перед його народом.
— Втрата Калінінграда означатиме остаточний кінець для президента Росії.
— Скільки, на вашу думку, нам потрібно часу, щоб зібрати всі необхідні сили і підготуватись до дій? — запитав прем’єр-міністр.
— Підготовка забере близько місяця, прем’єр-міністре, — відповів Кидд. В операції буде задіяно один чи два корпуси. Висадитися мають три-чотири дивізії. Якщо говорити про чисельність особового складу, то вона становитиме від шістдесяти до вісімдесяти тисяч осіб. Також потрібна чимала кількість десантних кораблів, що змогли б доставити наших людей на берег. Я пропоную зробити одну дивізію британо-французькою, іншу — німецько-польською. І коли нам вдасться зібрати ці сили, ми їх використаємо як корпуси швидкого реагування об’єднаних збройних сил НАТО. Також Сполучені Штати тримають у повній бойовій готовності 82-у повітряно-десантну дивізію, готову до відправлення за командою в будь-який момент, а на додачу американська експедиційна дивізія морської піхоти наразі вже перетинає Атлантику. Разом згадані американські сили також утворюють окремий корпус. Нам потрібно знову захопити ініціативу у країнах Балтії. Американці вже спрямували туди свій 6-й флот разом із підкріпленням з повітря.
Вокер звернув увагу, що прем’єр-міністру сподобалися слова Кидда. Літтл поставив кілька додаткових запитань, а потім зауважив:
— Дуже важливо, щоб британці в цій операції не пасли задніх. Наш удар має бути найпотужнішим після всього, що сталось. Адже саме Британія зазнала найстрашнішого удару, якщо не брати до уваги, звісно, країни Балтії.
— Добре, прем’єр-міністре. Я вас зрозумів. Та річ у тім, що наші збройні сили ще не оговталися від скорочень, запроваджених попереднім урядом.
— На що ви натякаєте? — гаркнув Еверідж.
Кидд глянув на нього згори вниз.
— Оскільки ви запитали, я відповім. Відповідальність за скорочення армії насамперед лежить на вас, — прямо сказав Кидд. Його погляд буквально пронизував нещасного міністра оборони. Забувши дану Вокеру обіцянку ретельніше підбирати слова, Кидд додав:
— Той тупий баран, що вирішив скоротити регулярну армію на цілу третину і замінити її резервістами, мусить пройти обстеження у психіатра.
Прем’єр-міністр зітхнув і закотив очі.
— Добре, начальнику штабу оборони. Я теж до цього певним чином причетний. Однак що ми можемо, а точніше, що ми маємо зробити просто зараз?
Кидд трохи подумав і відповів:
— У Німеччині дислокована наша 20-а бронетанкова бригада. Вона значно швидше дістанеться Східної Європи, аніж інша наша бригада, розташована на рівнині Солсбері по наш бік Ла-Маншу. Якщо ми добре постараємось і спорядимо ударну групу всім найкращим, що є у нашої армії, навіть якщо це буде зроблено за рахунок решти армії... то ми зробимо з неї потужну, справді бойову, а не якусь ідіотську силу, що існує тільки на папері. І коли я кажу «за рахунок», я саме це маю на увазі. Танкові полки без робочих танків, артилерійські полки без гармат. Якщо зараз виникне якась надзвичайна ситуація, на кшталт терористичної атаки джихадистів, як це було в Парижі, нам гаплик. Адже доведеться терміново перекидати танкістів, артилеристів, пілотів і всіх піхотинців на охорону супермаркетів, шкіл та інших цивільних об’єктів... як одного разу це довелося зробити французькій армії. Тож вся наша армія, точніше, її невелика, справді боєздатна частина, буде зібрана в одному місці. А це означатиме, що ми склали всі яйця в один кошик.
Прем’єр-міністр був просто приголомшений таким натиском Кидда:
— Це правда, що все аж так погано?
— Так і...
— Маячня, — перебив Кидда Еверідж із непохитною впевненістю у своїй правоті. — Наша армія налічує вісімдесят дві тисячі особового складу, і ви серйозно тут стверджуєте, що ми ледь-ледь можемо зібрати бригаду із п’яти тисяч людей? Ми маємо чимало таких бригад...
31
Йдеться про кінофільм «Легенда» (англ. «Legend») — британсько-французький трилер, знятий за романом Джона Пірсона. Головні персонажі фільму, близнюки Крей — Рональд і Реджинальд — злочинці, які контролювали більшу частину організованої злочинної діяльності в Лондонському Іст-Енді на рубежі 50-60-х років минулого століття.