Найкращі побажання від Ернста
Поштова картка: Польова пошта № 80 6/3
До родини
Док. Е. Юнґеру
місто Рейбург (округ Ганновер)
6.ІІІ
Любі батьки!
Як справи вдома? Я залишив полк рівно за 3 дні до битви. У моїй роті це матиме кепський вигляд. Тим часом тут все триває так само спокійно та безтурботно. 15-го числа наші курси мають закінчитися, навчилися ми небагато, мабуть, нас ганятимуть вже в нашому полку або в тому, що від нього залишилося. Кайзер збирається висловити полку свою подяку. Ви отримали поштову картку? Я надіслав її одночасно з листом.
Найкращі побажання Ернст
Поштова картка: К.Д. Польова пошта № 80 10/3
До родини
Док. Е. Юнґеру
у місто Рейбург (округ Ганновер)
9.ІІІ
Любі батьки!
Як Ваші справи? Ви вже чули про величезні подвиги нашого полку? Як каже С.М., жоден інший полк на Східному та Західному фронтах не проявив такого героїзму. Батьки Брінкманна пишуть мені, що їхній син загубився, а Вале тим часом спокійно сидить собі в Брюсселі. Я не думаю, що ця війна затягнеться ще на два роки; щойно потеплішає, ми здійснимо наступ, як Блюхер. Скоро ми знову будемо сумувати за цими посиденьками на дерев’яних ящиках.
Із найкращими вітаннями, Ваш Ернст
11.ІІІ
Любі батьки!
Дякую за посилки та 10 марок! Зараз у нас холодно, може, навіть холодніше, ніж у січні, ми замерзаємо на наших солом’яних матрацах. Із розмов я дізнався, що наш полк має скоро висуватися на місце 74-го, це досить непогані, хіба що трохи небезпечніші окопні позиції. Хоча тепер ніби кажуть, що це неправда. Ще ми думаємо, що на П’ятдесятницю вогонь буде призупинено. Як мені розповіли приятелі з 2-го полку, окопи на передовій переповнені трупами загиблих, до того ж було розстріляно ще 500 полонених англійців. Думаю, що мені ще випаде нагода взяти участь у битві, з якої би сторони не почався наступ. Загалом, життя тут можна терпіти. Особливо добре було днями, коли полковник зумів дістати пиво. До 11-ї години всі вже сп’яніли, і все навколо стало нагадувати маленьке університетське містечко. Офіцери геть розійшлися, новопризначені полковник та комендант, які мали досить кумедний вигляд, заходили до штабу, шукаючи шнапс. В цілому, все пройшло досить мирно, тільки полковник зауважив, що по 3 чарки шнапсу — це надто мало. Тут ми зовсім не чуємо розривів і свисту снарядів, які на фронті звучали цілодобово, тільки нерозбірливе глухе бухкання десь дуже далеко. Позавчора нас відвідав бригадний генерал, а 22-го до нас приїде Емміх[21]. Так що курси займуть дещо більше часу, ніж ми думали спочатку. Що війна триватиме тільки два роки, як писав тато, мені не віриться. Рекрути 95-го року народження, які добре себе показали, уже на фронті. Так що навряд чи ми скоро побачимо мир, і тато з його рушницею теж може опинитися в окопах: він уже був би там, якби його призвали. Привіт усім вдома!
Найкращі побажання
надсилає Ваш Ернст
15.III
Любі батьки!
Як Ваші справи? Фріц уже відбув свій призов[22]? Чому б йому не піти до Лютеркірхе[23] і, до речі, що Ви думаєте про Детмольд? Детмольд — доволі поетична місцина, хоча там і повно обивателів.
22-го числа нас ще раз відвідає Емміх, після чого курси закінчаться, мабуть, якраз до мого Дня народження. Зараз я отримав звістки про загибель ще кількох хороших хлопців, із якими ми чимало годин провели разом на постах.
Увечері, коли я вже лягав, надійшов наказ: «Повна бойова готовність!». О 6-й годині ми вийшли маршем у повному спорядженні, потім за кілька годин повернулися.
Від моєї Моя рота на фронті втратила 2/3 складу, з самого початку нас було 115 чоловік без командного складу. У списку втрат зазначено 80. Замість рядових, які вибули, вже набрали нових. З цих 80 всі, мабуть, загинули.
Тут подейкують про те, що нас відправлять до Росії, це було би цікаво, але малоймовірно. Я пишу це в неділю. Позавчора знову була спільна пиятика, на якій спустошили чимало пляшок.
Крім цього, в багатьох тут уже воші. Ганс Рабе надіслав мені pulvis contra insecta[24]. Я вже чверть року щоразу під час зміни сорочки відчуваю, як свербить шкіра. Це по всіх швах форми вшитий чорний ярлик, який не віддерти. Мої устілки теж поступово стають негожими.
На фронті, здається, буде багато турбот, останній обстріл був не так давно. До того ж я ще маю заслужити Залізний Хрест, хоча тепер, здається, він є в кожного кучера. Нещодавно я прочитав, що один водій отримав цю нагороду, «тому що він відвіз свого друг майора аж до передніх окопів». На фронті ми захищали позиції за 50 метрів від ворога. Але що є, то є.