Скільки я бачу, відповідь є тільки одна: посилити усвідомлення найважливіших фактів нашого соціального буття, досягти розуміння, достатнього для захисту нас від невиправних безумств, підвищити нашу здатність до об’єктивності й розумного судження. Ми не можемо сподіватися на подолання всіх помилок нашого серця з їхніх згубним впливом на уяву і мислення лише за одне покоління — можливо, спливе тисяча років, перш ніж людина переросте свою до-людську історію, що тривала сотні тисяч років. Однак у цей вирішальний момент навіть трохи краща вдумливість — об’єктивність — може мати життєво важливе значення для всього людства. Таке саме значення має й розвиток наукової, динамічної соціальної психології. Адже прогрес соціальної психології необхідний для протидії небезпекам, спричиненим прогресом фізики й медицини.
Ніхто не усвідомлює браку наших знань краще за дослідників, що працюють у цій галузі. Я сподіваюся, що книжки, подібні до «Втечі від свободи», можуть спонукати вчених звернути увагу на цю царину психології, бо покажуть, як нам потрібні такі наукові розвідки і водночас наскільки нам бракує знань, адже знаємо ми, по суті, лише основи.
Від мене можуть очікувати відповідь на ще одне питання: чи не вважаю я за потрібне ґрунтовно переглянути свої теоретичні висновки після двадцяти п’яти років? Мушу зізнатися, що всі істотні елементи мого аналізу досі чинні, тож потребують не перегляду, а розширення й розробки в інших напрямках. Частково я сам спробував це зробити за часів написання «Втечі від свободи». У книжці «Здорове суспільство» я розширив і поглибив аналіз сучасного суспільства; у виданні «Людина для себе» я проаналізував питання етичних норм, заснованих на нашому знанні про людину, а не на авторитеті чи одкровенні; у «Мистецтві любові» я досліджував різні аспекти любові; у «Суті людини» простежив коріння деструктивності й ненависті; нарешті, в книжці «По той бік ланцюгів ілюзії» я проаналізував відношення між думками двох великих теоретиків динамічної науки про людину — Маркса і Фройда.
Сподіваюся, що це видання «Втечі від свободи» й надалі сприятиме подальшому зростанню інтересу до галузі динамічної соціальної психології, спонукатиме молодих людей присвятити себе цій науці, сповненій дивовижних інтелектуальних відкриттів саме тому, що вона перебуває на початках свого розвитку.
Еріх Фромм
Розділ I
Свобода — психологічна проблема?
Сучасна європейська й американська історія зосереджена довкола спроб звільнитися від політичних, економічних та духовних кайданів, що скували людину. Ті, хто здобував свої вольності[4], виборювали свободу в тих, хто мав привілеї і був готовий їх захищати. Коли якийсь клас боровся за звільнення від гніту, він при цьому вірив, що змагається за звільнення всього людства, і це дозволяло йому апелювати до прагнення, закладеного в усіх, хто потерпає під чиїмось гнітом, — до бажання людини бути вільною. Водночас у затяжній і теоретично нескінченній боротьбі за свободу ті класи, що боролися проти гніту, здобувши перемогу та нові привілеї, які вони відтепер могли обстоювати, на певному етапі самі ставали на бік ворогів свободи.
Попри численні поразки у битвах, свобода зрештою перемагала у війні. Багато хто загинув у тих битвах із переконанням, що краще померти в борні проти гніту, ніж жити без свободи. Ці смерті були найбільшим ствердженням їхньої індивідуальності. Схоже на те, що історія весь час підтверджувала: людина може бути сама собі господарем, може самостійно ухвалювати рішення, думати та відчувати так, як вважає за потрібне. Повна реалізація потенціалу людини видається тією метою, на чимшвидше досягнення якої був спрямований суспільний поступ. Принципи економічного лібералізму, політичної демократії, релігійної автономії та індивідуалізму в приватному житті дали можливість артикулювати одвічне прагнення свободи, і водночас ці принципи наближали людину до її досягнення. Рвалися одні кайдани за іншими. Людина зняла з себе ярмо поневолення природою та стала її господарем. Людина скинула гніт з боку церкви та абсолютистської держави. Усунення зовнішнього гніту виявилося не лише необхідною, а й достатньою умовою для досягнення омріяної мети: свободи особистості.
4
У першому абзаці оригіналу Фромм використовує два англійські слова на позначення свободи —