На цих заняттях, як пише Atlantic, «студенти говорять про Трейвона Мартіна[33] в тому самому дусі, що й про рабство і систему оренди в’язнів[34]». По всій країні протягом десятиліть «соціальні студії» витісняють історію зі списку предметів середньої та старшої школи — своєрідна спроба зробити історію «актуальною», замінивши викладання історії ідеологічною обробкою у руслі конкретних політичних поглядів. Історик освіти Даяна Ревітч ремствувала щодо занепаду викладання історії ще в 1985-му на сторінках New York Times, визнаючи те, що історію «поглинають» політично ангажовані «соціальні науки».
Річ не тільки в тому, що дезінтеграціоністи пропонують альтернативну версію історії, — це принаймні давало шанс для презентації традиційної американської історії. Натомість дезінтеграціоністи таврують тих, хто викладає традиційну історію Америки, називають їх обмеженими, нерозумними й відсталими, наполягаючи на тому, що таке навчання засноване виключно на етноцентричному й патріархальному минулому. Ніколь Ханна-Джонс, «матріарх» «Проєкту-1619», відреагувала саркастичним твітом на критику Макферсона: «Ги-ги. Ну, звісно, лише білі історики найоб’єктивніше подають історію». А далі принизила всі його заслуги як історика.
Майкл Гарріот, який називає себе «найвідомішим у світі “вайтпіпологом”» (фахівцем з білих людей), теж накинувся на Пітера Кірсанова з National Review за те, що той указав на заперечення «Проєктом-1619» внеску білої раси в побудову країни. В опусі під назвою «Чорна історія у викладенні білих» Гарріот пояснює, що традиційний погляд на американську історію був «у найліпшому разі міфічним представленням минулого, яке стільки разів переповіли білі вуста, що вони стали істиною. Така історія зафарбовує “білим наративом” історію наших мучеників і затемнює ганебний білий шовінізм, на якому будувалася країна. Вона применшує істину про те, що батьки-засновники були рабовласниками, та змальовує країну маяком свободи й справедливості». Кірсанов — «motherf***er», каже Гарріот, «він пише по білому й вивчає історію так, як це властиво білим». Для Гарріотового ядучо-радикального наративу великою прикрістю виявилося те, що Кірсанов — мулат.
Проте цей редукціоністський погляд на вивчення історії багато чим завдячує критичній теорії, що стала домінантною в останні кілька десятиліть. Цей погляд виявляється відверто расистським: судити працю історика за кольором його шкіри давно перестало бути нормою. Утім, відвертий расизм став обов’язковим елементом критичної расової теорії, так само як зосередженість на «економічних привілеях» є вимогою для класової теорії. Американська історія має бути переписана пригнобленими й маргіналізованими верствами, позаяк історія Америки і є історією гноблення й маргіналізації.
Метою переписування історії має стати не відновлення справедливості й не розв’язання проблем або відпущення гріхів Америки з тим, щоб разом рушити далі. Такою могла би бути роль традиційної американської історії: визнання наших недоліків і переваг одночасно з розумінням того, що американська філософія, культура й історія мають коріння радше у славі, ніж у злі. Попри це, на дезінтеграціоністський погляд, Америка органічно невиправна. Та-Нехасі Коутс, говорячи про репарації за кривди рабства, обвинувачує всю американську систему: «Злочин, у якому активісти, що вимагають репарацій, обвинувачують країну, не обмежується кількома містами або корпораціями. Цей злочин лежить на всьому американському народові — на усіх рівнях і практично в будь-якій конфігурації». Коутс додає: «Можливо, після серйозної дискусії та дебатів... ми побачимо, що країна взагалі не має змоги надати повну компенсацію афроамериканцям». Після звинувачень усього американського народу на усіх рівнях і у всіх конфігураціях чи повірить хтось по-справжньому в це Коутсове «можливо»?
Народжена в гріху
Як ми вже відзначали, історія дезінтеграціоністів учить трьох фундаментальних принципів: перший — Америка заснована на злі, другий — Америка непоправно розділена й ніколи не втече від свого минулого, якщо не демонтує засадничі принципи, і третій — Америка в чистому вигляді завжди була жахливою для своїх громадян і для всього світу.
33
Трейвон Мартін (Trayvon Martin) — американський чорношкірий 17-річний підліток, вбитий громадським патрульним у 2012 році. Патрульний був звинувачений у вбивстві, але виправданий судом на підставі заяви про самооборону. Судовий процес набув широкого резонансу в США. —
34
Система оренди в’язнів (convict lease system) — система каторжних робіт, що практикувалася на Півдні США в період з 1865 по 1928 рік і передбачала надання в’язнів в оренду приватним особам (зокрема власникам плантацій) чи компаніям для виконання певних видів робіт. Як зазначає історик Леон Літвак, афроамериканці складали більшість таких в’язнів, що пов’язано з вибірковим застосуванням законодавства і винесенням дискримінаційних вироків судами південних штатів США. —