Вона зітхнула.
— І як ти збираєшся дізнатися, чи там добре, якщо ти не зайшла всередину? Ти завжди була занадто обережною та боягузливою, люба, — знуджено мовила вона.
Я поглянула на руки. Облуплені зелені нігті здавалися в цьому освітленні дуже яскравими.
— Усе, що тобі потрібно зробити, Елеанор, — це взяти бика за роги. Ти розумієш, що я маю на увазі?
— Гадаю, що так, — прошепотіла я.
— Я просто кажу тобі, що не варто ходити колами, Елеанор, — зітхнула вона. — Життя вимагає рішучих дій, люба. Що б ти не хотіла зробити — роби це, усе, що ти хотіла б взяти, — бери. Усе, що тобі хочеться довести до кінця, — ЗАКІНЧУЙ. А потім приймай наслідки.
Вона почала говорити тихіше, так тихо, що я ледь чула її. З досвіду я знала, що це не віщувало нічого доброго.
— Цей чоловік… — пробурмотіла вона, — з твоїх слів, цей чоловік має великий потенціал, але, як і більшість людей, він виявиться слабким. А це означає, що тобі потрібно бути сильною, Елеанор. Сила перемагає слабкість — це просте правило життя, чи не так?
— Думаю, що так, — похмуро відповіла я, скорчивши гримасу. Я знаю, що це по-дитячому, але матусі завжди вдавалося витягувати з мене найгірше. Музикант був дуже вродливим і дуже талановитим. Я зрозуміла це відразу, як тільки глянула на нього. І відразу збагнула, що нам судилося бути разом. Це доля. І мені не потрібно було… діяти рішуче, окрім як переконатися, що наші шляхи знову перетнуться. Треба лише належним чином познайомитися, про решту, безперечно, уже подбала доля. Я підозрювала, що матусі такий підхід не сподобається, але я вже давно звикла до цього. Від її подиху в слухавці відчувалась легка загроза.
— Ти ж не зміниш тему, Елеанор? Ти ж не будеш ігнорувати матусю? Тобі здається, що ти тепер розумна, що в тебе є робота і нові друзі. Чи не так? Але ти не розумна, Елеанор. Ти підводиш людей. Тобі не можна довіряти. Ти невдаха. О так, я точно знаю, хто ти. І я знаю, де ти врешті опинишся. Слухай, від минулого не сховаєшся. Минуле — живка матерія. Ці твої милі шрами — вони з минулого, хіба не так? І вони досі є на твоєму простенькому личку. Тобі досі болить?
Я захитала головою, але нічого не сказала.
— Звісно, болить, авжеж. Пам’ятаєш, як ти їх отримала, Елеанор? Воно було того варте? Її? О, у тебе ж є друга щока, якій можна завдати трохи болю, правда? Повернись-но другою щокою до матусі, Елеанор, будь хорошою дівчинкою.
Після цього стало тихо.
13
Чекаючи в п’ятницю автобус на роботу, я почувалася надто спокійною. Після розмови з матусею я не пила горілки, але лише тому, що її в мене не було та мені не хотілося йти ввечері самій, щоб купити пляшку. Завжди сама, завжди в темряві. Натомість я заварила чай і читала книжку, час від часу відволікаючись на свої яскраво-зелені нігті, коли перегортала сторінки. Я вже достатньо дізналася про тропічні фрукти, тому мені було потрібно щось для серця. «Почуття і чуттєвість». Це ще одна з моїх улюблених — безперечно, входить до п’ятірки найкращих. Мені подобається історія Елінор та Маріанни. У них усе закінчується щасливо, що дуже нереалістично, але, мушу визнати, ця історія тішить мене, і я розумію, чому міс Остін була прихильницею традиції. Цікаво, що, попри широкий літературний смак, я не часто зустрічала героїнь, яких звали Елеанор, у найрізноманітніших варіантах написання цього імені. Можливо, саме тому мене назвали так.
Прочитавши кілька знайомих розділів, я лягла, але сон тікав від мене. Та, як не дивно, ніч без відпочинку минулася непомітно, і я почувалася піднесеною та бадьорою, поки автобус пробивався крізь ранковий потік машин. Можливо, я така ж, як пізня баронеса Тетчер, і не потребую сну? Я взяла безкоштовну газету, одну з тих, що завжди валяються на автобусних сидіннях, і почала її проглядати. Якась оранжистка, про яку я ніколи не чула, вийшла заміж увосьме. У схопленої панди перервалася вагітність, і плід, найпевніше, «розсмоктався» — на мить я глянула у вікно, намагаючись уявити та не уявивши репродуктивну систему панди, а на десятій сторінці повідомлялося про виявлені докази знущання з хлопчиків і дівчаток в інтернатах. Новини подавалися саме в такому порядку.
Я похитала головою й мало не викинула газету, аж раптом мою увагу привернуло невелике оголошення зі словом «Cuttings» та логотипом швидкісного потяга, що мчить колією. Я помітила його тому, що відповідь учорашнього кросворда на дванадцять по горизонталі була «Сінкансен».[9] Такі маленькі збіги роблять життя цікавішим. То було оголошення про майбутні події в цьому закладі. Повідомлення було затиснуте між назвами двох гуртів, про які я зроду не чула. Подія мала відбутися в п’ятницю. Тобто сьогодні.