— Що ж, — промовила вона, — що ми робимо сьогодні?
— Як і домовлялися — депіляцію зони бікіні.
Вона засміялася:
— Так, вибачте, хотіла запитати, з яким воском будемо працювати?
Я замислилася:
— Звичайним… тим, що отримують зі свічок, — сказала я.
— Яку форму робимо? — коротко запитала вона, а тоді, помітивши мій вираз обличчя, додала: — Ви можете обрати французьку, бразильську чи голлівудську депіляцію, — вона терпляче перераховувала типи процедур, загинаючи пальці.
Я замислилася. Подумки повторила назви, знову й знову, подібну техніку я використовую, розв’язуючи анаграми, чекаючи, доки літери складуться в слова. Французька, бразильська, голлівудська… французька, бразильська, голлівудська…
— Голлівудська, — зрештою кажу я. — Голлі зробила б, і Елеанор зробить.
Вона проігнорувала мою гру слів і підняла рушник.
— О… — сказала вона. — Гара-а-азд…
Вона підійшла до столика, відчинила шухлядку та щось з неї дістала:
— Ще два фунти за стрижку машинкою, — суворо промовила Кайла, дістаючи пару одноразових рукавичок.
Поки машинка дзижчала, я дивилася в стелю. Було зовсім не боляче! А коли вона закінчила, то змела зголене волосся на підлогу великою пухнастою щіточкою. Я відчула, як усередині мене наростає паніка. Я не дивилася на підлогу, коли зайшла сюди. А що, як вона робить це з іншими клієнтами? Що, як їхнє лобкове волосся прилипло до моїх шкарпеток у цяточку? Від цієї думки мене почало злегка нудити.
— Так краще, — сказала вона. — А тепер я робитиму все якомога швидше. І не використовуйте парфумовані лосьйони в цій зоні щонайменше дванадцять годин, гаразд?
Вона розмішала віск у банці, який нагрівався на столику.
— Не турбуйтесь, я не фанатка всяких кремів, Кайло, — сказала я.
Вона витріщилася на мене. Мені здавалося, що працівники індустрії краси мають ідеальні навички спілкування з клієнтами. Насправді, вона була не кращою за моїх колег у службовому відділі.
Вона відсунула паперові трусики з одного боку й попросила мене натягнути шкіру. Після цього дерев’яною лопаткою вона нанесла смугу теплого воску на мій лобок і притисла до нього шматок тканини. Тримаючи тканину за кінчик, вона одним різким рухом відірвала її від моєї шкіри, після чого я відчула чистий і яскравий біль.
— Morituro te salutant,[2] — прошепотіла я, витираючи сльози. У подібних ситуаціях я завжди кажу цю фразу, і це завжди мене підбадьорює. Я почала підводитися, але Кайла легко вклала мене назад.
— Мені шкода, але тут ще є трохи роботи, — доволі життєрадісно мовила вона.
Біль — це просто. Біль — це те, що мені добре знайоме. Подумки я увійшла в маленьку білу кімнату, кольору хмар на небі. Усередині відчувається аромат чистої бавовни й маленьких кроленят. У кімнаті блідо-рожеве мигдалеве повітря, а ще тут грає мила музика. Сьогодні це «Top of the World» гурту «Carpenters». У вокалістки дивовижний голос… райський, сповнений любові. Мила, щаслива Карен Карпентер.
Кайла продовжила намащувати й відривати. Вона попросила мене розвести коліна в боки і поставити п’ятки разом.
— Ніби жаб’ячі лапки, — кажу я, але вона не звертає уваги на моє зауваження, занурена в роботу.
Вона видирає волосся з внутрішньої сторони. Я навіть не думала, що це взагалі можливо. Коли вона закінчила, то попросила мене знову лягти рівно і зняла паперові трусики. Вона розподілила гарячий віск на решту волосся і з тріумфом видерла і його.
— Ось і все, — сказала вона, знімаючи рукавички і витираючи чоло тильним боком долоні, — тепер значно краще!
Вона дала мені маленьке дзеркальце, щоб я подивилася на себе.
— Але ж я повністю гола, — мовила я з жахом у голосі.
— Усе правильно, голлівудська депіляція, — сказала вона. — Як ви й хотіли.
Я відчула, як міцно стискаються мої кулаки. Я захитала головою, не вірячи в це. Я прийшла сюди, щоб почати бути нормальною жінкою, натомість виглядаю як мала дитина.
— Кайло, — мовила я, не вірячи в те, що опинилася в такій ситуації, — чоловік, який мені подобається, — нормальний, дорослий чоловік. Йому потрібні стосунки з нормальною, дорослою жінкою. Невже ви вважаєте, що він педофіл? Та як ви посміли?
Вона з жахом витріщилася на мене. З мене досить.
— Вийдіть, будь ласка, щоб я могла одягнутися, — сказала я, відвертаючись до стіни.
Вона вийшла, а я зіскочила з кушетки. Я натягнула штани, втішаючи себе думкою про те, що волосся, безсумнівно, відросте до нашої першої інтимної зустрічі. Виходячи з салону, я не залишила Кайлі чайових.
2
Приречена на смерть вітає тебе (