— Це ти, мій друже!
— Це ви, мій любий пане!
— Як ти опинився серед тих людей?
— А як сталося, що я вас тут зустрів?
— Це ви, Денізо?
— Це ви, пане Жаку? Як я через вас наплакалась!..
Тим часом Деглан кричав:
— Несіть склянок і вина, мерщій, мерщій! Він же врятував нам усім життя…
За кілька днів по тому стара замкова воротарка померла; Жак дістав її посаду, побрався з Денізою і дбає з нею про народження учнів Зенонові[306] та Спінозі. Його любить Деглан, жалує пан і палко кохає дружина, бо так написано на небі.
Мене хотіли переконати, що його пан із Дегланом закохались у його дружину. Не знаю, як воно є, але я певен, що ввечері він казав сам собі: «Коли тобі, Жаку, написано на небі бути рогатим, то будеш, хоч що робитимеш, а коли там написано навпаки, то не будеш, хоч що вони робитимуть, не будеш. Спи ж, мій друже!..» і засинав.
ЗМІСТ
Черниця
Небіж Рамо
Жак-фаталіст
306