Выбрать главу
Естрелья
Це лицáрство і хвала Змушують мене сказати, Що хотіла б я, незла, Вам імперію віддати, Щоб моєю теж була; Хоч любов свою гарячу Вам звіряю й свій секрет, Все ж боюсь за вашу вдачу, Вас бо зраджує портрет, Що на ваших грудях бачу.
Астольфо
Про свій намір у свій час Вам скажу, бо не підходить Місце й вадить сурем глас,
(За сценою грають сурми)
Що вістять — король виходить Із вельможами до нас.

Сцена шоста

Входить король Басиліо із своїм почтом.

Естрелья
Мудрий Фалес…
Астольфо
Наш Евклід[11]
Естрелья
Що світилами…
Астольфо
Й зірками…
Естрелья
Славно правиш…
Астольфо
Стільки літ…
Естрелья
І за знаками…
Астольфо
Й значками…
Естрелья
Визначаєш…
Астольфо
Їхній хід…
Естрелья
О, дозволь після розлуки…
Астольфо
О, дозволь після розпуки…
Естрелья
Обів’юсь плющем круг стану…
Астольфо
На коліна тут я стану.
Басиліо
Небожата, дайте руки І повірте, я вже знаю Вашу вірність, крім усього, Королю й своєму краю, Тож, не кривдячи нікого, Вас обох я урівняю. Тим-то вам я довіряю Справу нелегку й прохаю Тихо вислухать мене, Адже йдеться про складне, Що здивує вас без краю. Мій небоже і небого, Двір Полонії преславний, Ленники, васали й друзі, Важусь я на чин державний. Ви вже знаєте, що в світі Працею, а не указом, Заслужив я вчений ступінь, Що, змагаючись із часом, Пензлі нинішніх Тімантів, Мармури нових Лісіппів[12] Вже Басиліо великим (Що ж, мені цей жереб випав) Тут мене проголосили. Ви вже знаєте, шаную Я науки, особливо Математику ясную, Через що я відриваю Час від слави й справ поточних, Щоб навчатися щоденно; Гляну — й по таблицях точних У віках прийдешніх бачу Стільки різного й нового, Що, здолавши час, про все це Я кажу раніш за нього. Ті високі зводи сніжні, Ті скляні дахи безкраї, Що їх сонце осяває, Що серпом їх місяць крає; Ті пливкі алмазні сфери, Ті тремкі криштальні арки, Що їх зорі прикрашають І таємні повнять знаки, — Це найбільша із наук Моїх років, книг священних, Де на сторінках сапфірних, В вічних зшитках незнищенних Пише прямо і нерівно Літерами золотими Небо наші щасні долі І зрадливі разом з ними. Я так бистро їх читаю, Що простежую душею За їх рухами швидкими По дорогах над землею. Краще б небо повеліло,
вернуться

11

Фалес з Мілета в Малій Азії (бл. 624–547 р. до н.е.) — давньогрецький філософ, автор цілого ряду відкриттів в арифметиці, геометрії та астрономії. Евклід з Мегари (бл. 450-бл. 374 р. до н.е.) — давньогрецький філософ, послідовник Сократа. Розвивав і поєднував його вчення про добро з вченням Парменіда Елейського про незмінну сутність світу.

вернуться

12

Тімант (IV ст. до н.е.) — давньогрецький живописець; йому належить відома картина “Жертвоприношення Іфігенії”. Лісіпп — видатний давньогрецький скульптор другої половини IV ст. до н.е. Був придворним скульптором Александра Македонського.