Керрі
Зранку, як і обіцяв, у Естейт-хаус навідався лікар. Обличчя червоне від морозу; тепле твідове пальто, мокре від снігу, пахло торфом. Він простягнув Люсі книжку про птахів, а затим швидко, перестрибуючи через сходинки, — видно було, що ця людина цінує свій час, — побіг нагору до хворої. Керрі, яка ще лежала в ліжку, сказала, що почувається значно краще, уночі спала добре і прокинулася майже здоровою. Однак лікар про всяк випадок порадив полежати ще один день, і Керрі зрозуміла, що якщо вона навіть і не погодиться з ним, доведеться сперечатися з Елфрідою, тому вирішила, що краще підкоритися.
Коли лікар пішов — так само швидко, як і з’явився, — Елфріда піднялася нагору й зазирнула до Керрі.
— Що він сказав?
— Усе гаразд, але треба полежати ще один день. Вибач.
— За що ти вибачаєшся?
— За незручності.
— Ой, не кажи дурниць. Які там незручності. Грілку принести?
— Ні, дякую. Мені й так тепло.
— Прикро, звісно, що ти пропустиш вечірку в Кеннеді, але нічого, іншим разом познайомишся. Знаєш, а я трохи хвилююся, адже це вперше ми з Оскаром кудись ідемо разом. Ні, якось ми обідали в пабі, але то зовсім інше.
— Я залишуся вдома, простежу за вечерею.
— Та особливо немає за чим стежити. Я заздалегідь поставлю в духовку кеджері[35], і якщо не з’їмо сьогодні — то завтра ним пообідаємо. Кеджері — універсальна страва.
— Елфрідо, ти читаєш забагато кулінарних книг.
— Боже збав.
Увесь день Керрі спостерігала за погодою з вікна і раділа, що їй не треба виходити надвір. Сніг то йшов, то припинявся, а небо весь час лишалося незмінно сірим. Час від часу Керрі чула, як стогне вітер. А їй було затишно в будинку. Вона пригадала, як хворіла в дитинстві і прислухалася до звуків повсякденного життя, у якому в ці дні їй не треба було брати участь. Ось і зараз почула, як задзвонив телефон і хтось побіг відповідати. Наближалися і віддалялися кроки, лунали голоси. Відчинялися і зачинялися двері. Вона почула, як Оскар піднявся сходами, а тоді знову спустився, і зрозуміла, що він приніс дрова до каміна. Ближче до опівдня з кухні донеслися запахи їжі — чи то смаженої цибулі, чи то супу. Розкішні відчуття — потурання власним слабкостям, неробство, цілковита відсутність відповідальності за будь-що. Керрі вже давно забула, як воно — просто відпочивати.
Часто заходила Люсі.
— Керрі, глянь-но. Доктор Сінклер такий милий, правда? Приніс мені книжку про пташок, щоб наступного разу, коли піду до моря, я знала, як вони називаються.
— Який молодець.
— Хотілося б, щоб у мене був такий лікар у Лондоні. Наш дуже неприємний, і його чекати доводиться вічність. — Вона відклала книжку. — Керрі, я не знаю, що вдягати на цю танцювальну штуку.
Певна річ, вечірка хвилювала Люсі сильніше за назви пташок.
— А які є варіанти?
— Ну… є нові джинси, але в них, мабуть, жарко танцювати. Є ще старі, вони чисті, Елфріда їх випрасувала. Чи краще вдягнути нову мініспідницю і чорні колготки?
— А Рорі говорив, що вдягати?
— Сказав, що джинси і кросівки.
— Тоді вдягай джинси і кросівки. Старі джинси і светр у червоно-білу смужку. Тобі він дуже личить. Ти в ньому схожа на француженку. Краще вдягнутися простіше, ніж переборщити з убранням. А мініспідницю я приберегла б на Різдво.
— Різдво. Дивно, але я про нього майже не згадую, хоч лишилося тільки шість днів. Ніхто анітрохи не хвилюється і не готується. Бабусю вже вхопила б мігрень — вона завжди каже, що в неї ще купа справ.
— Ну Оскар замовив ялинку, а ти купила прикраси.
— Так, але обов’язково треба ще купити їм подарунки. Йому й Елфріді. А я не знаю, що дарувати. І плюс їжа. Як гадаєш, у нас узагалі буде різдвяна вечеря?
— Я про це знаю не більше, ніж ти, але думаю, що все-таки буде. Просто Елфріда, як завжди, не поспішає. Усе робитиме в останній момент.
— А шкарпетки?
— Мабуть, обійдемося без шкарпеток. Ти ж не проти? Ти ж уже не віриш у Санта-Клауса, який спускається димоходом?
— Ні, звісно, не вірю. Та й шкарпетки — безглузда ідея, як на мене. Хоча люблю, коли в них кладуть мандарини й золоті шоколадні пенні.
— Я повішу їх для тебе на ялинку.
— Правда? Слухай, Керрі, а цікаво святкувати Різдво інакше, не так, як завжди, скажи? І не знати, яким воно буде.
— Сподіваюся, тобі буде весело… з трьома стариганями.
— Не кажи так. Тут старих немає. Тому це Різдво і таке особливе.
За чверть шоста Оскар, Елфріда і Люсі пішли на вечірку до Кеннеді. Сніжило весь день, і дороги так засипало, що їхати стало небезпечно.
35
Традиційна страва британської кухні з нарізаної відвареної риби, відвареного рису, петрушки, круто зварених яєць, каррі, олії, вершків і родзинок