Додому ми поїхали із Семом. Спершу завезли Рорі, а тоді поїхали в Естейт-хаус. Керрі приготувала величезну тарілку чогось, схожого на тортильї — у них була картопля, цибуля порей, яйця, бекон і безліч інших смачних речей. Поки Керрі поралася на кухні, я накрила на стіл до різдвяного обіду, поставила свічки, крекери й шоколад, розклала серветки. Посеред стола стоїть ваза з гілочками падуба, і все має неймовірно святковий вигляд. Коли ми розпалимо вогонь у каміні, атмосфера нагадуватиме різдвяну листівку. Керрі сказала, що не вистачає лише червоного кардинала[46].
Тепер ми збираємося грати в карти, а потім підемо на нічну службу в церкву. Усі, крім Оскара, бо він сказав, що не хоче.
Я не знаю, коли ми переїдемо в Коррідейл, — там дуже багато роботи. Мені б, звісно, хотілося оселитися там уже влітку, та Елфріда каже, що зараз важко щось планувати. Хай там що, а мені й тут чудово живеться. Ще й Сем переїде до нас, поки не відремонтують будиночок у Коррідейлі. Аж не віриться, що вчора я була найбезталаннішою людиною на світі, а сьогодні стала найщасливішою.
Коли наступного разу писатиму в щоденнику, Різдво вже настане.
Ледве тримаючи в руці своє величезне віяло карт, Елфріда вирішувала, чим походити. Двійок і трійок у неї не залишилося, і вона намагалася зрозуміти, чи є в Керрі на руках пара, і якщо так, то пара чого? Стос відбою вже лежав чималий, гра добігала кінця, і якщо Керрі зараз забере, вони із Семом програють.
— Елфрідо, — озвався Оскар, який уже втомився чекати, — сміливіше. Викинь щось, що тобі не потрібне.
Зціпивши зуби, вона кинула чирвову вісімку й чекала, що Керрі зараз радісно скрикне й дістане козирі. Але та лиш похитала головою, й Елфріда полегшено видихнула.
— Ну й нервова ж гра! Якби не треба було йти в церкву, я б налила собі ще келих.
Годинник уже показував десять хвилин на дванадцяту, і карти роздали останній раз. Поки що Сем і Елфріда вигравали за очками, але переможець визначиться, коли буде перевернуто останню карту. Елфріда давно не грала в самбу. Коли Джимбо був живий, вони інколи грали з друзями. Але вона вже призабула правила, а деякі трюки й хитрощі пригадувала в процесі гри. Оскар і Сем на цій грі зуби з’їли, а от Керрі й Люсі грали вперше. Керрі швидко розібралася що й до чого, а Люсі грала в парі із Семом, який терпляче все їй пояснював і під кінець першої роздачі вже дозволяв їй самій обирати, якою картою походити, і не дратувався, коли вона робила невдалий вибір.
Керрі взяла дві карти й зібрала самбу. Оскар схвально мугикнув. Вона поклала трефову четвірку.
— Семе, якщо забереш, я задушу тебе голими руками.
— Не можу.
— Лишилося лише чотири карти, — сказала Люсі.
— Коли не буде жодної — гра закінчиться, — сказав Сем. — Бери дві карти, Люсі, давай глянемо, що в нас.
На сходовому майданчику задзвонив телефон.
— Клятий телефон! — вигукнув Оскар. — Хто телефонує о такій порі?
— Я підійду, — сказала Елфріда.
Але Оскар уже поклав карти і звівся на ноги. Він вийшов із кімнати й зачинив за собою двері.
«Естейт-хаус», — почула Елфріда його голос.
Потім настала тиша. Мабуть, говорив той, хто телефонував. Затим щось тихо відповів Оскар, але вона не розчула. За хвилинку він повернувся, сів на своє місце і взяв до рук карти.
— Хто телефонував? — поцікавилася Елфріда.
— Помилилися номером.
— Тобто хтось набрав неправильний номер?
Та Оскар уже втупився в карти і нічого їй не відповів.
— Але якщо номер неправильний, то навіщо ви взяли слухавку? — спитав Сем, і Люсі захихотіла зі старого жарту. Вона сиділа, схиливши голову набік, і вирішувала, чим походити.
Зрештою карти закінчилися, і ніхто не виграв. Але Сем узяв блокнот, у якому записував очки, підрахував і оголосив, що вони з Елфрідою виграли за очками і він сподівається, що Оскар видасть їм заслужену нагороду.
— Навіть не збираюся, — з гідністю відповів Оскар. — Вам просто пощастило, що в руку йшла гарна карта. Але до вміння грати це аж ніяк не стосується. — На цих словах він поклав карти на стіл і підвівся з-за столу. — Піду прогуляюся з Горасом.