І Оскар відчув величезну відповідальність, адже в цього старого чоловіка не було жодної живої душі на цілому світі. Тому сказав майору Біллікліффу, що сам відвезе його в лікарню і простежить, щоб усе було гаразд.
Майор Біллікліфф дуже розчулився.
— Але чому? — спитав він, дістаючи брудний носовичок і витираючи сльози, що навернулися на очі. — Чому ти вирішив допомогти такій старій шкапі, як я?
І Оскар відповів:
— Тому що хочу вам допомогти. І залюбки це зроблю. Бо ви — частина Коррідейлу. Як і моя бабуся, і Гектор. — Але, очевидно, це майора Біллікліффа не переконало. Тому Оскар додав: — Бо ви мій друг.
— Ти все правильно зробив, — розчулено сказала Елфріда. — Ти чудова людина. І він не так боятиметься, коли ти будеш поряд.
— Сподіваюся, що ми не застрягнемо в кучугурах.
— Ой, краще розв’язувати проблеми по черзі. А що із собакою?
— Я спустився і випустив бідолаху в сад. Сердешна дуже хотіла в туалет. І знаєш, вона зовсім не страшна. Як і казав Біллікліфф, просто мила стара лабрадорша, якій він приділяє замало уваги. До речі, її звати Бренді.
— Як цікаво.
— Коли вона зробила свої справи, я посадив її в автівку і відвіз до Роуз Міллер. Звісно, я їй усе розповів. Вона розхвилювалася, бо й гадки не мала, що з майором сталося лихо. Сама трохи прихворіла і кілька днів не ходила до Біллікліффа. Сказала, що негайно піде до нього, щоб трохи прибрати й щось приготувати їсти. Їй вісімдесят п’ять, але вона й досі понад усе на світі любить непрості завдання. І що цікаво, їй явно подобається старий Біллікліфф. Вона без кінця повторювала: «Може, він і забагато п’є віскі, але все одно приємний і добрий чоловік. А ще він надто гордий, аби попросити про допомогу».
— І що ж буде з бідолашною собакою?
— Роуз попросить племінника, Чарлі, щоб він подбав про Бренді, поки Біллікліфф не повернеться з лікарні. Він працює там само, в готелі, і в них є сарай, де сплять собаки. Чарлі її годуватиме й братиме із собою всюди.
— Ти чудово все організував.
— Гадаю, з майором усе буде гаразд. І за два дні він вже опиниться в лікарні.
— Ох, Оскаре, ну й ранок у тебе сьогодні…
— Але я радий, що заїхав до нього. — Оскар усміхнувся. — У мене все. А ти як? Тостер купила. А що ще?
— Ой, у мене був чудовий ранок. Кращий за твій. Я написала листа Гектору, а ще до мене заходила Табіта Кеннеді. Стільки всього треба тобі розповісти!
— То розкажеш за обідом. Пропоную потішити себе. Відсвяткуємо наше чисте сумління і Гекторову щедрість. Сходимо в паб, з’їмо по сандвічу чи, може, по шматку пирога, я замовлю тобі джин з тоніком, і ми вип’ємо за… нас?
Обід. У пабі…
— Ти серйозно?
— Звісно.
— Ох Оскаре! — прошепотіла зворушена Елфріда, і їй здалося, що вона от-от розплачеться. Обійшовши стіл, вона міцно обійняла Оскара.
Це був справді хороший день.
Оскар
Після пізнього сніданку Оскар, тепло вдягнувшись, пішов до газетного кіоску, щоб купити купу тижневих газет. У містечку панували спокій і тиша: о такій ранній порі жодної автівки на вулиці не було. Лише лунали крики чайок і галок, що звично кружляли над церковною банею. Починався ще один погожий день — ані хмаринки на небі, ані подиху вітерцю. Все навколо завмерло, замерзло, і Оскарові кроки гулко лунали безлюдними тротуарами. Він на мить відчув себе самотнім дослідником Арктики.
Коли Оскар повернувся додому, Елфріда з Горасом уже зібралися на довгу прогулянку пляжем. Елфріда аж на вуха натягнула теплу шапку, схожу на грілку для чайника, і закуталася в теплу шерстяну накидку з китицями.
Вона й Оскару запропонувала піти з ними, але він відмовився — хотів зручно всістися і почитати розділ про мистецтво, дізнатися, що відбувається в Лондоні, які відбуваються виставки, опери, концерти. Ще йому подобалося читати статті про садівництво. А от чим живе світ, його поки що не цікавило.
— Ви надовго? — спитав він Елфріду.
— Не знаю, але повернемося вчасно, щоб устигнути приготувати овочі на грилі. У духовці стоїть рисовий пудинг.
Оскар любив рисовий пудинг. Елфріда вже його готувала, і він вийшов чудовий — ніжний, але з насиченим смаком і легкою лимонною ноткою.
— А куди підете? — спитав Оскар.
— Пройдемося уздовж дюн. А що?
— Як не повернетеся до темряви — викличу патруль і піду вас шукати.
— Обіцяю, буду обережна, як Аґаґ[21].
— Домовилися.
І вони розійшлися. Оскар попрямував у будинок і піднявся на другий поверх, у їхню розкішну вітальню. Елфріда вже поклала дрова в камін, тож він швидко розпалив вогонь, а затим сходив у сарай і приніс ще кошик полінець. Коли вогонь горів увесь день, одного кошика не вистачало до ночі. Під затишне потріскування каміна розгорнув газету на розділі «Мистецтво» і, зручно вмостившись, поринув у читання.
21
Аґаґ — цар амалекітян. Фахівці припускають, що аґаґ — це загальна назва амалекітянських царів, як, приміром, фараон у єгиптян.