Його відволікли церковні дзвони. Годинник на вежі пробив пів на десяту. Відклавши газету, Оскар пересів ближче до вікна, аби бачити, що відбувається на вулиці. Йому подобалося спостерігати, як недільним ранком порожні вулиці повільно заповнюються людьми.
Церква теж ожила, готуючись прийняти щотижневий наплив вірян. Відчинилися головні двері. Пастори, старійшини, чи як їх ще називали, у темних костюмах або в кілтах прямували доріжкою від хвіртки до дверей церкви і зникали всередині.
Оскар упізнав містера Крофта, який продав Елфріді тостер. Почулися віддалені звуки органа. «Вівця може пастися спокійно»[22]. Товсті кам’яні стіни приглушували звуки, але професійний слух Оскара їх упізнав, а також він зрозумів, що й інструмент у цій церкві хороший, і органіст вправний.
Зазвичай у невеличких містечках органістам доводилося не тільки витискати все, що можна, зі старого, напівживого, скрипучого інструмента, а й голосно підспівувати, щоб громада мала бодай якесь уявлення про мелодію.
Коли вони сюди переїхали, Оскару не дуже подобалося, що їхній будинок стоїть так близько до церкви. Здавалося, вона постійно нагадуватиме йому про втрату. Проте зараз, спостерігаючи, як до церкви під’їжджають автівки і сходяться групками з усіх вулиць люди, Оскар відчував, що варто йому перейти через дорогу і його затягне у цей вир, потягне крізь відчинені двері, як тягне плавця течія, й винесе у направлений угору неф[23].
Вікна церкви були високі, стрілчасті, в готичному стилі. Ззовні кольори й візерунки вітражів здавалися нечіткими, неяскравими, але Оскар знав: щоб оцінити їхню красу, потрібно дивитися зсередини, адже там крізь них проходить світло і виграє рубіновими, сапфіровими й смарагдовими відтінками на потертих кам’яних плитах.
Можливо, у цьому є щось символічне. Може, і за межами церкви є радість, задоволення і втіха, від яких він зараз свідомо відмовляється?
Думка здалася йому цікавою, але разом з тим неприємною, і йому зовсім не хотілося на ній зосереджуватися. Оскар відійшов від вікна і знову сів біля каміна з газетою в руках. Але коли пролунали звуки першого псалма, він опустив газету і прислухався, втупившись у вогонь.
Відомий класичний різдвяний гімн. Оскар згадав, як учив його з хором у школі, де він викладав, і як просив дітей співати так, ніби вони справді вірять у ці слова надії.
«Треба поговорити з Пітером Кеннеді», — подумав Оскар.
Але неділя — найбільш завантажений день у священника. Тож, може, завтра. Чи післязавтра.
А поки що… Начепивши окуляри, Оскар зосереджено вчитувався в критичну статтю про оперу «Фіделіо» в постановці Джонатана Міллера в Ковент-Гардені, надруковану в The Sunday Times.
Місис Снід завжди приходила по понеділках і четвергах. Цього понеділка вона завітала рівно о дев’ятій, коли Елфріда й Оскар допивали ранкову каву. Про своє прибуття вона оголосила, голосно грюкнувши дверима чорного ходу. Затим запала тиша — отже, вона знімала анорак, шарф і взуття в посудомийні та вішала все на гачок. Місис Снід завжди приносила із собою квітчасту торбу з робочим одягом: фартухом і модними спортивними штанями. Оскар і Елфріда чекали. За мить двері розчахнулися, і вона постала на порозі зі словами:
— Доброго ранку всім!
«Поява, гідна найкращої акторки», — подумав Оскар.
— Доброго ранку, місис Снід.
— Ну й холоднеча, правда? — Місис Снід потерла руки, щоб розігнати кров, і ногою зачинила за собою двері. — Вітер наче ножем ріже.
— Чаю хочете? — Елфріда поставила чашку на стіл.
— Добре було б. А тоді вже братися до роботи. Чайник давно скипів? — запитала вона і тут помітила новий тостер. — Ого, ви тільки гляньте, що в нас тут. Колір — диво. Недавно купили? Та й правильно — той старий і вбити міг. Куди ви його поділи? Сподіваюся, викинули?
Вона походила по кухні, взяла чашку, пакетик чаю і молоко, заварила собі чай і сіла до столу.
— А що там за історія сталася з майором Біллікліффом?
Оскар і Елфріда втупилися в неї очима. Оскар сказав:
— А швидко тут розлітаються новини.
— Чарлі Міллер учора був в Арфура, купував капусту. І все розповів. Казав, що тепер доглядає його собаку, а старий їде в лікарню в Інвернесс. Сподіваюся, нічого серйозного.
23
Неф — витягнуте у довжину приміщення (або частина приміщення), відокремлене рядом колон чи стовпів.