Я думав, що Ґлорія вже не захоче, щоб я до них приходив, позаяк приводів для відвідин уже не було. Проте вона й далі запрошувала мене, коли збирала гостей чогось випити, або на вечерю, або на недільний обід. Інколи ми ходили в кіно чи весь день гуляли в Королівських ботанічних садах у К’ю. Я взагалі не задумувався про те, чим можуть закінчитися наші зустрічі, але проводити з нею час мені подобалося. А одного дня вона доволі рішуче сказала, що було б добре, якби ми одружилися. Пояснила, що їй не подобається жити самій, без чоловіка, і що, на її думку, мені, в моєму поважному віці, теж не завадить мати дружину, яка б про мене дбала. Я розумію, що все це звучить якось занадто прагматично, але насправді вона мені надзвичайно подобалася, і я сподівався, що теж симпатичний їй. Ми обоє вже були немолоді й достатньо пожили на світі, щоб знайти своє щастя у шлюбі з розрахунку.
Ґлорія була чудовою дружиною. Добра, ніжна, ласкава. Я жив у комфорті й достатку. Мабуть, так я почувався лише в дитинстві, коли приїздив до бабусі у Коррідейл. У Ґлорії із Джорджем було двоє синів, Джилс і Кроуфорд, але обоє вже дорослі, залишили батьківський дім і жили власним життям. Але Ґлорія ще була відносно молодою жінкою, сповненою сил та енергії. Коли вона повідомила, що вагітна, я аж онімів від несподіванки. Ніколи в житті не думав, що стану татом. А потім народилася Франческа, крихітне маля, і мене охопило таке відчуття… не знаю, чи відчую подібне ще колись. Здавалося, сталося справжнє диво. І донька ніколи не переставала бути дивом.
Дівчинка підростала, бігала навколо мене, щось говорила і бешкетувала, як усі діти, а я дивився на неї і не міг повірити, що вона справді моя, що я дав життя цій дивовижній маленькій прекрасній людині.
Потім Ґлорія успадкувала будинок за містом, у Гемпширі, і ми переїхали з Лондона і почали нове життя в Дібтоні. Зізнаюся, я сумував за церквою святого Біддальфа, але музика з мого життя нікуди не зникла. Я трохи давав уроки і час від часу грав на органі в селищній церкві.
Оскар замовк і ковтнув трохи «Лафройґа». Торф частково перегорів і з шелестом упав на піддон. Годинник відбив шосту.
Пітер озвався:
— А ваша подруга, Елфріда? Ви давно знайомі?
— Ні. Ми познайомилися, коли вона переїхала в Дібтон. Вона була самотня, і Ґлорія подружилася з нею — по суті, взяла Елфріду під своє крило. Вона була дивовижна, життєлюбна й енергійна. Сподобалася нам усім. Франческа часто їздила до неї на велосипеді. Вони завжди знаходили привід посміятися. Коли сталася аварія, Елфріда гостювала в Корнволлі у двоюрідного брата. Повернулася вже після похорону і гадки не мала, що сталося. Коли Гектор запропонував переїхати з Гемпшира у Крейґан, я зрозумів, що сам не впораюся. Дорога неблизька, і я боявся лишатися на самоті. Тому й попросив Елфріду поїхати зі мною. У неї добре серце, і вона погодилася. Вона допомагає мені, ще й уміє зробити так, щоб я усміхнувся навіть у найважчі, найчорніші миті. Коли ми познайомилися, вона спитала, чи побожна я людина. Я сказав, що складно не бути побожним, коли знаєш усі літургії і все життя дотримуєшся традицій англіканської церкви. І ще я завжди відчував потребу бути комусь вдячним.
Адже тоді я вважав, що мені неабияк пощастило в житті. Я був цілковито задоволений усім. Наш шлюб з розрахунку виявився дуже вдалим, у мене була Франческа, тож я ні про що не шкодував. Ґлорія була сильною, рішучою жінкою. А ще — дуже багатою. І часом мені з нею було важкувато. Вона любила компанії, гостей, вечірки, інколи забагато пила. Я не кажу, що вона зловживала, ні, до того їй ще було далеко, але в компанії могла чимало випити. Інколи після вечірок я сідав за кермо її потужної автівки і відвозив її додому. Ґлорії це страшенно не подобалося, і наступного ранку вона довго дулася на мене. Проте я не наважувався поговорити з нею на цю тему. Але я знав про цю її слабкість, як знав і про всі її сильні сторони.
Того дня вона сказала, що повезе Франческу на вечірку з приводу спалювання опудала Гая Фокса[28]. Я теж думав поїхати, але того вечора до мене мав прийти чоловік, якому я хотів замовити новий паркан біля пірса. Давно вже планував це зробити і не схотів переносити зустріч. Крім того, це мала бути звичайна дитяча вечірка із салютами, феєрверками і чаєм. Я думав, що о сьомій вони вже будуть вдома.
І це справді була дитяча вечірка. Але, певна річ, святкували й дорослі. І здебільшого — друзі Ґлорії. Після феєрверку, коли діти бігали в саду з бенгальськими вогнями, дорослі вирішили випити.
28
Ніч Гая Фокса (також відома як Ніч багать і Ніч феєрверків) — традиційне для Великої Британії щорічне святкування у ніч на 5 листопада. Цієї ночі відзначається провал Порохової змови, коли група католиків-змовників спробувала підірвати Парламент у Лондоні під час тронної промови протестантського короля Якова I. Гай Фокс мав підпалити бочки з порохом у підвалі Вестмінстерського палацу. Але один із співучасників повідомив про це королівського лорда, а той, своєю чергою, попередив короля. Гая заарештували і відвезли до Тауера.