— Що ж такого? Як на мене, тобто за моїм власним переконанням, це ж і є нормальний стан жінки. Чому ж ні? Тобто distinguons.[*] У сучасному суспільстві він, звичайно, не зовсім нормальний, бо вимушений, а в майбутньому цілком нормальний, бо вільний. Та й тепер вона мала право: вона страждала, а це був її фонд, сказати б, капітал, яким вона мала повне право розпоряджатись. Звичайно, в майбутньому суспільстві фондів не потрібно буде; але її роль буде визначено в іншому напрямі, обумовлено логічно і раціонально. А щодо Софії Семенівни особисто, то тепер я вважаю її дії за енергійний і уособлений протест проти суспільного устрою і глибоко поважаю її за це; навіть радію, на неї дивлячись!
— А мені ж розповідали, що саме ви й вижили її звідси з номерів!
Лебезятников аж скипів.
— Це знову вигадка! — зарепетував він. — Зовсім, зовсім не так усе було! Ну зовсім же не так! Це все Катерина Іванівна тоді наплела, бо нічого не зрозуміла! І зовсім я не підбивався до Софії Семенівни! Я просто розвивав її цілком безкорисливо, стараючись викликати в ній протест... Мені тільки протест і був потрібний, та й сама по собі Софія Семенівна вже не могла лишатись тут, у номерах!
— У комуну, чи що, кликали?
— Ви все смієтесь і дуже невдало, дозвольте зауважити це вам. Ви нічого не розумієте! В комуні таких ролей немає. Комуна і засновується для того, щоб таких ролей не було. В комуні ця роль змінить усю теперішню свою суть, і що тут безглузде, те там буде розумним, що тут, за теперішніх обставин, неприродне, те там буде цілком природним. Усе залежить від того, в якій обстановці і в якому середовищі людина. Все від середовища, а сама людина ніщо. А з Софією Семенівною я в згоді тепер, і це може вам бути доказом, що ніколи вона не вважала мене своїм ворогом і кривдником. Справді-бо! Я кличу її тепер у комуну, та тільки ж зовсім, зовсім з інших міркувань! Чого вам смішно! Ми хочемо заснувати свою комуну, особливу, та тільки на багато ширших засадах, ніж попередні. Ми пішли далі у своїх переконаннях. Ми більше відкидаємо! Коли б устав з домовини Добролюбов,[5-08] я б з ним посперечався. А вже Бєлінському[5-09] — тому б так усипав! А поки що я розвиваю Софію Семенівну. Це прекрасна, прекрасна натура!
— Ну, а прекрасною натурою і користуєтесь, га? Хе-хе!
— Ні, ні! О ні! Навпаки!
— Ну, вже й навпаки! Хе-хе-хе! Ото сказав!
— Та повірте ж! Та й з якої речі я б став таїти від вас, скажіть, будь ласка! Навпаки, мені самому це дивно: зі мною вона якось підкреслено, якось боязливо доброчесна і соромлива!
— І ви, звичайно, розвиваєте... хе-хе! Доводите їй, що вся оця соромливість — дурниця...
— Зовсім ні! Зовсім ні! О, як ви грубо, і навіть по-дурному — даруйте мені — розумієте слово: розвиток! Н-нічого ж ви не розумієте! О боже, які ви ще... не готові! Ми прагнемо свободи жінки, а у вас одне на думці... Обминаючи зовсім питання про цнотливість і про жіночу соромливість, як про речі самі по собі некорисні і навіть забобонні, я цілком, цілком допускаю її доброчесність зі мною, бо в цьому — вся її воля, все її право. Звичайно, коли б вона мені сама сказала: «Я хочу тебе мати», то я зважив би це за велике щастя, бо ця дівчина мені дуже подобається, але тепер, тепер принаймні, цілком певно, ніхто й ніколи не поводився з нею більш ввічливо і поштиво, ніж я, не ставився з більшою повагою до її гідності... я чекаю й надіюсь — от і все!
— А ви подаруйте їй що-небудь. Присягаюсь, що саме про це ви й не подумали.
— Н-нічого ж ви не розумієте, я вам уже сказав! Воно, звичайно, таке її становище, але тут інша річ, зовсім інша! Ви просто ставитесь до неї з презирством. Бачачи факт, який, помилково, вважаєте гідним презирства, ви вже відмовляєте людській істоті в гуманному до неї ставленні. Ви ще не знаєте, яка це натура! Мені тільки дуже досадно, що останнім часом вона якось зовсім перестала читати і вже не бере в мене більше книжок. А раніше брала. Шкода теж, що, виявляючи енергію і рішимість протестувати, — яку вона вже раз довела, — вона все ще начебто не досить має самостійності, сказати б, незалежності, не досить заперечення, щоб зовсім відірватись від деяких забобонів і... дурниць. Незважаючи на це, вона дуже добре розуміє деякі питання. Вона прекрасно, наприклад, зрозуміла шкоду цілування рук, тобто що мужчина зневажає жінку нерівністю, цілуючи їй руку.[5-10] Це питання у нас дебатовано, і я зараз же їй переказав. Про асоціації робітників у Франції вона теж слухала уважно.[5-11] Тепер я тлумачу їй питання про вільний вхід у кімнати в майбутньому суспільстві.
5-08
5-09
5-10
...
5-11