Бойова обстановка (ч. 2 ст. 402; ч. 2 ст. 403; ч. 3 ст. 404; ч. 3 ст. 405; ч. 4 ст. 407; ч. 3 ст. 408; ч. 3 ст. 409; ч. 3 ст. 410; ч. 3 ст. 411; ч. 3 ст. 413; ч. 2 ст. 418; ч. 2 ст. 420; ч. 2 ст. 421; ч. 2 ст. 423; ч. 4 ст. 424; ч. 3 ст. 425; ч. 2 ст. 426, ст. 427, ч. 2 ст. 428) — період знаходження військової частини, підрозділу, окремих військовослужбовців у безпосередньому зіткненні і протиборстві з противником, підготовка чи ведення бою (бойової операції). Бойова обстановка може виникнути як у воєнний, так і в мирний час, наприклад при відбитті нападу на Державний кордон України.
Поле бою (статті 429, 432) — частина території суші, повітряного або водного простору, на якій відбуваються, відбулися або повинні відбутися озброєне зіткнення і протиборство з противником.
Район воєнних дій (частини 1, 2 ст. 433; ст. 435) включає територію, яка зайнята під час бойових дій військами у межах від переднього краю фронту до розташування тилових підрозділів фронту ведення воєнних дій.
Тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 402; ч. 1 ст. 403; ч. 2 ст. 404; ч. 3 ст. 406; ч. 2 ст. 412; ч. 3 ст. 414; ст. 416; ст. 417; ст. 419; ч. 1 ст. 420; ч. 3 ст. 422; ч. 2 ст. 423; ч. 3 ст. 424; ч. 2 ст. 425) — оцінна категорія, що означає, як правило, зрив заходів стосовно забезпечення постійної бойової готовності військової частини, підрозділу, корабля; зрив бойового завдання, операції; знищення або пошкодження бойової та спеціальної техніки; загибель людей чи смерть хоча б однієї людини; втрата управління військами; заподіяння великої чи особливо великої майнової шкоди та ін.
Суб’єктивна сторона військових злочинів. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони більшості військових злочинів є умисна форма вини. Деякі з них, наприклад необережне знищення або пошкодження військового майна (ст. 412), недбале ставлення до військової служби (ст. 425), припускають необережну форму вини. На відміну від цього розголошення відомостей військового характеру, що становить державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості (ст. 422), можуть бути вчинені як умисно, так і з необережності. Деякі військові злочини пов’язані із наявністю змішаної (подвійної) форми вини, коли психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно небезпечного діяння може характеризуватися умисною формою вини, а до суспільно небезпечних наслідків — необережністю, наприклад порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпечність для оточення (ст. 414), порушення правил водіння або експлуатації машин (ст. 415).
У деяких військових злочинах обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони є мотив і мета. Так, погроза або насильство щодо начальника (ст. 405) вчиняється у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем військового майна (ст. 410) вчиняються з корисливих мотивів чи з корисливою метою. Зловживання військовою службовою особою владою (ст. 423) вчиняється з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб. У зазначених злочинах мотив, а також мета є обов’язковими (конститутивними) ознаками суб’єктивної сторони складу злочину. Відсутність таких ознак свідчитиме і про відсутність цього складу злочину.
Суб’єкт військових злочинів. Суб’єктом злочинів, що посягають на порядок несення військової служби, є спеціальний суб’єкт (ч. 2 ст. 18). Він, крім ознак загального суб’єкта (особа фізична осудна, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наступити кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18)), повинен мати і спеціальні ознаки, визначені у ст. 401 КК та законах України, які регулюють порядок несення або проходження військової служби. Згідно із ч. 2 ст. 401 КК суб’єктами військових злочинів є: військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, а також військовозобов’язані під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів (ч. 1 ст. 401 КК), інші особи, визначені законом. Згідно з цим суб’єктами військових злочинів можуть бути: солдати, матроси, сержанти, старшини, прапорщики, мічмани, особи офіцерського складу, курсанти та слухачі військово-навчальних закладів та військовозобов’язані під час проходження навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів[4]. Цими суб’єктами можуть бути як чоловіки, так і жінки, що добровільно вступили на військову службу.