Здавалося, він благав Ґамаша зрозуміти.
— Є. Тут є справжній сенс, — запевнив його Ґамаш, і він казав правду. Мало хто так швидко розумів, що більшість навмисних убивств відбувається через бурхливі емоції, жадібність, ревнощі, страх, які довго пригнічувались. Як сказав Ґабрі, люди не помічають наближення небезпеки, тому що вбивця майстерно грає обрану роль, маскується, видає себе за розсудливу, зовні спокійну людину. Але під цією личиною криється жах. І тому вираз, який Ґамаш найчастіше бачив на обличчях жертв, не відбивав ні страху, ні гніву. То було здивування.
— Хто знає, яке зло ховається в серцях людей?[42] — запитав Ґабрі.
Ґамашу стало цікаво, чи знає він, що цитує стару радіоп’єсу. Тоді Ґабрі підморгнув.
Ґабрі знову зник, а потім повернувся, простягаючи Ґамашу невеличкий пакетик із мафінами.
— Ще одне запитання, — сказав Ґамаш у дверях, однією рукою тримаючи мафіни, а іншою — дверну ручку. — Ви згадували про троянду Шарль де Міль.
— Улюблена троянда Джейн. Це не просто троянда, старший інспекторе. Поціновувачі троянд вважають її однією з найкращих у світі. Стара садова троянда. Цвіте лише раз на сезон, але цвітіння приголомшливе. А потім вона вмирає. Ось чому я зробив кекси з трояндової води. Це данина пам’яті Джейн. А потім з’їв їх, як ви бачили. Я завжди заїдаю свій біль.
Ґабрі злегка всміхнувся. Дивлячись на розміри чоловіка, Ґамаш дивувався: скільки ж болю він, мабуть, відчуває! І, можливо, страх. А гнів? Хтозна, справді.
Бен Гедлі чекав на них біля школи, як і просив Бовуар телефоном.
— Зовні все так, як має бути, містере Гедлі? — запитав Ґамаш.
Бен, трохи здивований запитанням, оглядівся. Ґамаш подумав, що, можливо, для Бена Гедлі легке здивування є звичайним станом.
— Так. Хочете зазирнути всередину? — Бен потягнувся до ручки, але Бовуар швидко схопив Бена за руку й зупинив його. Натомість Бовуар витягнув з-під куртки рулон жовтої поліцейської стрічки й простягнув його Ніколь. Поки Ніколь натягувала жовту стрічку з написом «Не перетинати! Місце злочину» навколо дверей і вікон, Бовуар пояснив:
— Схоже, що міс Ніл убили стрілою. Нам потрібно ретельно оглянути ваш клуб на випадок, якщо зброю взяли звідси.
— Але це безглуздо.
— Чому?
Бен лише озирнувся, наче мирна навколишня обстанова була достатнім аргументом. Він поклав ключі в простягнуту руку Бовуара.
Виводячи машину на міст Шамплейн і повертаючи назад у Монреаль, агент Ніколь ковзнула очима по старшому інспекторові Ґамашу, який мовчки й задумливо сидів на пасажирському сидінні поруч, і подивилася на Монреаль, що вимальовувався на горизонті.
На вершині Мон-Руаяль тільки-но починав виблискувати величезний хрест. Заради неї її родина відклала б обід на День подяки. Ніколь знала, що вони зробили б для неї все що завгодно, і це її одночасно тішило й певним чином зв’язувало. Від неї чекали лише успіхів.
Того вечора, зайшовши до власного будинку, Ґамаш відчув запах смаженої куріпки. Це була одна зі святкових страв Рейн-Марі — невеличкі дикі птахи, загорнуті в бекон і приготовлені на повільному вогні в соусі з глінтвейну і ялівцевих ягід. За звичайних обставин він зробив би начинку з дикого рису, але вона, мабуть, впоралася з цим сама.
Вони обмінялися новинами, поки Ґамаш роздягався і приймав душ. Вона розповіла йому про хрещення і про фуршет після нього. Жінка була майже впевнена, що потрапила на потрібну церемонію, хоча й не впізнала всю ту купу людей. Ґамаш розповів їй про свій день і про справу. Він відрізнявся від інших тим, що розповідав їй усе, проте не розумів, як можна мати глибокі партнерські стосунки з Рейн-Марі і тримати цю частину свого життя в таємниці. Досі, уже тридцять п’ять років, це, здавалося, працювало.
Прийшли їхні друзі, і вечір минув легко та невимушено. Кілька пляшок хорошого вина, чудова смачна їжа з нагоди Дня подяки, тепла та чуйна компанія. Це нагадало Ґамашу початок роману Вірджинії Вулф[43] «Орландо». Орландо протягом століть шукав не багатства, не слави чи почестей. Ні, Орландо шукав лише товариства.
Клара розгойдувалася взад-вперед, взад-вперед, заколисуючи свою втрату. Цього дня вона відчула, що хтось витяг її серце й мозок прямо з живого тіла. Тепер вони повернулися, але були розбиті. Її думки хаотично стрибали по всьому будинкові, постійно повертаючись до одного випаленого місця.
42
Відомий вислів месника Тіні, який бореться зі злочинністю, з однойменної радіодрами (1937) за оповіданням американського письменника В. Б. Ґібсона.